Сказ: що варто знати та як уберегтися

Чи можливо завчасно діагностувати сказ у тварини? Куди йти, коли вас вкусив скажений собака? Яких заходів вжити щодо інфікованої тварини? Про це розповідаємо у матеріалі, котрий з міркувань безпеки має прочитати кожен. 

Нещодавно у Коломиї був зафіксований випадок сказу, тож з цієї нагоди Інформатор вирішив поспілкуватися з досвідченою ветеринаркою Наталією Мірошніченко та впорядкувати для вас розгорнуту інструкцію боротьби зі сказом.

НОСІЇ СКАЗУ

Сказ – це особливо небезпечне інфекційне захворювання спільне для людей і тварин. Передається сказ в основному через укуси диких, або домашніх тварин, які є вірусоносіями в активній фазі. Носіями сказу в дикій природі є м’ясоїдні тварини: лисиці та вовки. В умовах міста носіями є коти, собаки, лиси, які забігають на вулиці та кусають тварин. Таким чином відбувається постійна циркуляція збудника. Сказ перебігає в кількох формах: буйна, тиха й паралітична. Тварина може переносити вірус сказу і бути заразною, ще до появи клінічних ознак.

ПЕРШІ ДІЇ

В першу чергу потрібно визначити, чи має тварина власника. Це необхідно для того, аби за нею було встановлене спостереження. Тварина може бути носієм сказу, не виявляючи клінічних ознак хвороби: вона не поводиться агресивно, їсть, п’є, бігає. У випадку, якщо тварина вас покусала чи подряпала, за нею ведеться нагляд впродовж 14 днів. Якщо протягом цього часу тварина здорова, активна, бадьора, їсть, грається, все в порядку – тварина не є скаженою. Тоді питання вакцинації людини від сказу вирішується сімейним лікарем, або локальним травмпунктом. Якщо тварина помирає протягом 14 днів обсервації за нез’ясованих обставин, якщо вона зникає чи помирає з очевидними ознаками сказу, людям, що були покусані, слід звернутися до травмпункту для введення антирабічної сироватки.

ВЛАСНИКАМ ДОМАШНІХ ТВАРИН

Усі домашні тварини повинні бути вакциновані від сказу. Це обов’язково. Вакцинувати тварину можна в приватній клініці або держустанові. Вакцинація від сказу є обов’язковою в місцях, оголошених “неблагополучними щодо сказу”. Залежно від виду вакцини, щеплення тваринам роблять з 2-х місячного віку при первинній вакцинації. Повторні вакцинації потрібно робити щороку впродовж усього життя тварини.

Припустимо, що мене покусав собака. Я не знаю чий це собака. Потрібно звернутися в травмпункт Центральної районної лікарні. Вам одразу ж введуть сироватку проти правцю і почнеться опитування щодо того, яка тварина скоїла напад. Якщо знайшовся власник тварини, він зобов’язаний її ізолювати та надати покусаній людині інформацію про те, чи була тварина вакцинована від сказу. Тобто надати ветеринарний паспорт, в якому вказані ці щеплення. Якщо таких документів немає, за твариною теж потрібно спостерігати. Якщо це тварина вулична та власника знайти не вдалося, людині рекомендується пройти повний курс від сказу. Це 7 ін’єкцій з інтервалом, який вказаний в лікарняній інструкції. Справа в тому, що сказ є смертельним. Якщо клінічні ознаки сказу проявилися, тоді людина і тварина гарантовано помруть. Тобто лікування від сказу не існує. Існує лише профілактика. У випадку сказу щеплення є обов’язковим. Навіть у наш час від сказу гинуть люди.

ЯК ЛЮДИНІ ПЕРЕДАЄТЬСЯ СКАЗ

Слід пам’ятати, що сказ передається не лише укусами. Тварина може вас ослинити. Це трапляється дуже часто. Якщо слина тварини потрапить на порізи, мікротріщини чи слизові оболонки, передача вірусу відбудеться. Інкубаційний період сказу досить тривалий. Залежно від місця укусу на тілі інкубаційний період може тривати від двох тижнів до трьох місяців. Небезпечними ділянками укусу є шия, руки й голова. Тобто місця, де багато нервових закінчень та кровоносних судин. Так вірус швидше дістається до головного мозку. Важливо не панікувати. Потрібно розуміти, що ваша тварина повинна бути вакцинованою. Це запорука не лише вашої безпеки, а й оточуючих. У більшості випадків страждають діти. Тому слід навчити дітей правилам поводження з тваринами. Дитина повинна розуміти, що коли тварина “біжить по своїх справах” на неї не потрібно кидатися. Не контактувати з незнайомими собаками й кішками, навіть тими, які підходять ластитися. Не потрібно боятися і показувати свій страх. Спокійно оминути тварину. Якщо ви не контактували з твариною, але спостерегли, що вона поводить себе неадекватно, слід звернутися до відповідних служб, адже є ризик небезпеки поширення вірусу містом. Як правило, не завжди вдається встановити коло контактних осіб, які могли бути інфікованими.

Досить небезпечним є перебіг сказу у котів, тому що інкубаційна фаза у них буває довшою. Коти можуть не кусати, але вони зчаста залишають подряпини. Слина потрапляє на кігті, а згодом і на вашу шкіру. Відтак стається зараження.

ЩО РОБИТИ З ІНФІКОВАНОЮ ТВАРИНОЮ

Здійснювати евтаназію чи лікувати хворих та підозрюваних на сказ тварин заборонено законодавством. Тварина, хвора на сказ, помре у будь-якому випадку.
Чому тварин не можна вбивати? Тому що з ознаками сказу перебігає кілька хворіб. Це може бути нервова форма чуми, отруєння певними речовинами, алергічна реакція чи шоковий стан. Під час захворювань у тварин проявляються подібні до сказу симптоми: слинотеча, неадекватна поведінка.
Діагноз тварини вирішує виключно ветеринар під час огляду. В жодному разі не лікуйте та не присипляйте підозрюваних на сказ тварин.
Якщо власник помітив нетипову поведінку свого собаки чи кота, в першу чергу він повинен звернутися до ветеринара. Всі лікарі чудово діагностують цю хворобу, і розуміють, що з нею робити далі.

Наголошую, самостійно лікувати тварину чи здійснити евтаназію, категорично заборонено. Усе, що вам залишається – це ізолювати тварину та спостерігати за нею.

Зараз профілактичних щеплень для тварин дуже багато. Про це потрібно подбати завчасно.

Варто враховувати, що трапляються випадки, коли лиси заходять у місто. Тому контролювати появу сказу практично неможливо. Незалежно від того, чи був ваш собака вакцинований місяць тому, рік тому, якщо він в загрозливій зоні, його потрібно провакцинувати. Адже ніхто не знає, якою мірою виробився імунітет тварини.

Наразі основними методами боротьби зі сказом в дикій природі є розкидування приманок з пероральною вакциною. Їх з’їдають лиси, дикі бродячі собаки, інші м’ясоїдні. Таким чином тварини імунізуються і на сказ не хворіють.

Справа в тому, що лисиці є постійним джерелом сказу в природі. Великий відсоток цих тварин – заражений. Відтак сказ постійно циркулює в популяції лисиць. Повністю ліквідувати сказ наразі неможливо через недостатню розвиненість програми вакцинації.

Потрібно вести роз’яснювальну роботу з людьми. Передовсім у сільській місцевості. Адже там недостатньо ветеринарів. Люди, що мешкають в селі, особливо старші люди, не володіють цієї інформацію. До того ж про сказ побутує багато міфів, мовляв “тварина сказилася від болю”. Люди не зовсім розуміють, що таке сказ. Тому важливо вакцинувати свою тварину. Гаразд, уявімо, що собаку вакцинували, але кіт у цьому випадку значно небезпечніший. Кіт може легко підчепити сказ під час полювання. Тенденція перебігу сказу у котів – агресивність. У порівнянні з кішкою, собака не завжди виявляє агресію під час сказу. Вона може бути лагідною, вона може тулитися. Її поведінка змінюється. Тобто вірус вже у мозку.  Наслідком цього може стати параліч. У котів частіше спостерігається буйна форма сказу.

ЯК ДІЗНАТИСЯ, ЧИ В МОЄЇ ТВАРИНИ СКАЗ

Про це довідатися неможливо. Адже прижиттєвих методів діагностики, таких як аналіз крові, рентген, КТ, не існує. Остаточна діагностика сказу тварин – лише посмертна. Тому, якщо тварина помирає за нез’ясовних обставин, якщо вона когось покусала, після спостереження за твариною її пат.матеріал обов’язково відправляють в державну вет.лабораторію. У нашому випадку це Франківська обласна державна лабораторія. Протягом 21 дня вона встановлює остаточний діагноз шляхом розтину та мікроскопії.
У Харкові трапився цікавий випадок. Домашній кіт, що жив на третьому поверсі багатоповерхівки, ніколи не виходив на вулицю. Раптом тварині стало зле. Господарка почала лікувати улюбленця самотужки. Несподівано, кіт вкусив її за шию. Згодом тварина померла. У харківській лабораторії з’ясувалося, що кіт інфікувався сказом від кажана, що залетів на балкон. Проблема – жінка глибоко вагітна. Жінкам на останніх місяцях вагітності не можна робити щеплень від сказу. Як діяти у цій ситуації – невідомо.
Ця історія добре ілюструє те, що профілактична вакцинація тварин є надважливою.
Треба пам’ятати, що ми – люди. Ми повинні розуміти, що коли з байдужістю ставимося до таких ситуацій, вони вилазять боком.

 

Ніка Кричовська