Уявіть, що зв’язок зник. Взагалі. Немає телефонів, інтернету, нічого. Ідуть бої, обстріли, Вам потрібно евакуюватися, немає бензину на станціях, що відбувається геть не зрозуміло.
Радить Інформатор за дописом волонтера, блогера Мирослава Гая.
Почніть зі зв’язку.
Перше, домовтесь з рідними де Ви з ними зустрічаєтесь у перші 24 години кризи. Наприклад вдома. Якщо вони змушені піти з приміщення, то куди їм рухатись або де вас чекати.
Всі заходи розраховуйте на дітей. Якщо діти зможуть, то і інші зможуть.
Підготуйте заздалегідь місце, де Вам залишать записку. Обговоріть з рідними на чому і чим вони будуть писати записку. Домовтеся де і в якому місті ви будете чекати рідних, якщо не зможете дістатись будинку.
Наприклад:
Вдома всі чекають 24 години. Якщо зв’язку немає і треба евакуюватися, то залишаєте записку куди Вас евакують. Там Вас шукатимуть.
Якщо ви розлучились з родиною на довгий час, то вони мають знати де ви будете їх шукати або чекати в іншому місті. Наприклад у родичів в селі, або далекому місті поза бойовими діями. Це може бути Львів, Тернопіль, Ужгород.
Якщо зв’язку немає взагалі, а ідти немає куди, то я в таких випадках визначаю публічне, знакове місце, наприклад Оперний театр Львову, де я чекатиму кожної середи з 18.00 до 19.00
Все це потрібно обговорити.
Для локального зв’язку майте рації, є недорогі китайські Буфенги, які на фронті зробили багато корисного. Це прості рації, якими можна навчити користуватись дитину. У мене вдома їх шість. На родину і дві запасні, які я використаю, як додаткові заряджені акумулятори, а це 8 годин зв’язку. Навчіть рідних користуватися. Радіус у місті 1 км, а це означає, що ви не загубитесь у натовпі, що критично, бо смартгодинників, телефонів не буде. Зв’язок – це життя, як і вода.
Ще потрібен звичайний радіоприймач. Я маю від Червоного Хреста. Там ви дізнаєтесь куди іти за гуманітарною допомогою”.
Наталка Сандецька
