У Коломиї сьогодні багато нових облич. А чутки про диверсантів тільки підсилюють підозріливість до незнайомців. Надлишок емоцій може провокувати людей до ситуацій, коли хочеться знайти винного, зігнати на нього всю свою злість, образу, сум’яття. Але сьогодні важливо залишатися людьми.
Інформатор збирає історії вимушених переселенців, для того, аби коломияни мали змогу відчути емоції людей, котрі в силу обставин полишили рідні оселі й опинилися на Прикарпатті.
Альона Пересунко, м. Харків.
Ми приїхали з Харкова. Мешкаємо зараз під Яремче. Часто чуємо несхвальні вислови у наш бік: “Ви зрадники свого міста!”, “Чому ви не залишились захищати регіон?”, “Ганьба вам” та багато іншого…
Тому хочу вам розповісти, як і чому так сталося.
Над містом та селами лунають вибухи, серце завмирає. Ти маєш таке відчуття, ніби метелики у животі, але не добрі метелики, а ті, які ріжуть тебе з середини. Неможливо дихати, поки лунають вибухи. Кожну хвилину сидиш і просиш Господа Бога, щоб усі вижили або якщо не вийде, щоб те інше… сталось швидко.
Людей просять евакуюватись. Простих громадян без військової підготовки не беруть ні до армії, ні до тероборони (ред. – мова про Харків, в Коломиї беруть). Кажуть сидіти вдома – у сховищах, підвалах. Закінчується їжа.
Якщо стало духу виїхати – ти їдеш. А над тобою летять ракети, гармати. Деяким людям це не вдалось, їх транспорт був розстріляний ворогом по дорозі – на виїзді із міста Харків. Терористам неважливо: чи діти там, чи літні люди, чи жінки.
Їдеш по селах, бачиш військову техніку і вже не розумієш: то наша чи ворожа. У голові – туман, не можеш їсти, але п‘єш, щоб бути при тямі.
Пробачте, але навіть до туалету не можеш сходити. Кожне мерехтіння у небі, голосний звук, машина з іноземними номерами… Все це наштовхує на думку, що можемо й не доїхати.
Декілька днів у дорозі у такому стані. Об’їжджаємо “гарячі” зони. Нарешті вдалось доїхати до Умані. Та о сьомій вечора лунають сирени. Біжимо до готелю в підвал. Знову чутно вибухи, на вулиці стріляють зі зброї. І так до ранку.
Далі було спокійніше. Згодом доїхали до селища. Нас прихистила добра жінка.
Якщо вона зараз читає цей допис, то дай вам Боже Здоров‘я! Ви – прекрасна жінка! Більш доброї людини ми не бачили у житті.
Вона піклувалась про нас і морально намагалась витягнути нас зі стану апатії.
Потім ми вимушені були переїхати, бо нас чекали далекі родичі. І якщо ви подумали що це вже все, то ні. Тут почались інші випробовування волі.
Місцеві люди, замість того щоб єднатись, почали звинувачувати нас у зраді свого міста. Почали казати, що нам потрібно було брати зброю і йти захищати свій дім ціною життя. Іти воювати. Таке ставлення не у всіх людей, але в багатьох. Важко комусь пояснити, в яких умовах та в якому стані люди їдуть від вибухів. Просто ніхто не слухає.
Сподіваюсь, ви прочитаєте це та почуєте нас!
Але ми розуміємо чому таке ставлення.
Тому звертаюсь до біженців.
Шановні приїжджі! Ми приїхали не на курорт, не на відпочинок!!! Ми приїхали, щоб ВИЖИТИ. І маємо допомагати своїй країні, співвітчизникам, батькам, котрі залишаються досі у гарячих зонах, працюючи віддалено і висилаючи їм кошти на їжу!!!
Будьте ласкаві, знайдіть, чим допомогти, не пийте алкоголь, поводьте себе чемно!
Мені соромно! Через вашу поведінку важко довести, що не всі такі…
Вчора дзвонила моя мама. Вона знаходиться під Києвом. Мій тато напередодні війни поїхав до нашого рідного міста Херсон по роботі. Вимушений був там залишитись. Наша сім’я розділена, і наразі ми не силі виправити це. І вчора мама сказала: “Доню, ти нам потрібна, в нас закінчуються гроші на їжу, у батька з дідусем та бабусею також. Дитино, ти наша надія, працюй. Ми дякуємо Богу, що вам вдалось виїхати та залишитись живими!”
Сподіваємось, що це повідомлення прочитають багато людей, та змінять своє враження.
Дуже вдячні добрим людям, які допомагають і розуміють! Самі також хочемо і допомагаємо, де це можливо.
Нехай береже нас всіх Бог! Слава Україні! Скоро буде мир, ми все віримо!
Харків до війни Росії проти України і після
Нагадаємо, що в Коломиї працюють волонтерські пункти допомоги військовим та переміщеним особам.
