“Подовжена війна”. Як слабша сторона (Україна) може виграти

Російська армія декларує, що має на озброєнні загалом 3330 танків, 13760 броньованих машин різних типів, 5690 артсистем різних типів, 1380 бойових літаків і 710 гелікоптерів, – такі підрахунки зробив військовий експерт Микола Бєлєсков на основі довідника Military Balance 2021. Зрозуміло, що це Росія і не все із записаного їздить, літає та стріляє. Але все одно палити їх потрібно ще довго. Проте є теорія, підкріплена практикою, яка пояснює, як бити такі величезні армії. В англомовній літературі вона називається “подовжена (у часі) війна” (protracted war), а концепцію розробив Мао Цзедун. У цьому матеріалі її описують, базуючись на текстах д-ра Брета К. Деверо.

Інформатор поширює чудову аналітику TEXTY.ORG.UA.

Найлегша війна – швидка. Це якщо у вас є можливість завдати вирішального удару і забрати територію, щоб позбавити ворога ресурсів. Усі страждають найменше – і промисловість, і населення. Відомий німецький стратег Клаузевіц розробив теорію таких конфліктів.

Однак що робити, коли слабша сторона, як Україна зараз, не має ресурсів швидко завдати вирішального удару і перемогти?

Теорію (і практику) таких війн розробив Мао Цзедун, вони в англомовному світі називаються “подовжена (у часі) війна” (protracted war). Страждання від такої війни більші, але з’являється шанс перемогти сильнішого ворога (Росію).

Якщо говорити в рамках стратегії (це рівень військового аналізу, на якому ми думаємо про те, якими мають бути наші кінцеві цілі та які методи ми можемо застосувати, щоб насправді досягти цих цілей), то такі війни складаються з трьох етапів, що виконуються послідовно, і в яких використовуються суміш трьох типів бойових дій (різних, на різних етапах).

Три типи бойових дій:

1. Позиційна війна (звичайна війна за територію, беруть участь регулярні війська).
2. Мобільна війна: швидкі атаки, ударив та втік, зазвичай ведеться також регулярною армією на флангах противника, що атакує.
3. Партизанська війна: саботаж, знищення персоналу, рейди по погано захищених цілях, ведеться нерегулярними силами у районах, що підконтрольні ворогу.

Три фази продовженої у часі війни:

1. Стратегічний наступ противника;
2. Стратегічний глухий кут противника;
3. Контрнаступ і відбиття втрачених територій.

У формулюванні Мао це звучить так:
Ворог наступає — ми відступаємо,

Ворог зупинився — ми тривожимо,

Ворог втомився — ми б’ємо,

Ворог відступає — ми переслідуємо.

Але підемо за західною термінологією:

1.Стратегічний наступ противника

Це те, з чого починається така війна. Оскільки ворог сильніший, він буде атакувати, просуваючись і захоплюючи нові території. На цьому етапі намагатися зупинити ворога, ставши у глуху оборону, безглуздо – знову ж таки, ви просто програєте. У нашому випадку важкоброньовані російські колони й потужніші артилерійсько-ракетні війська перемололи б сили ЗСУ.

У цій теорії слабша армія обміняє простір на час. Відступати потрібно, щоб виграти час для ослаблення ворожого наступу, а не зустріти його в найсильнішому вигляді. Це, як ви вже зрозуміли, саме те, що робить зараз ЗСУ.

Так, наприклад, ми не можемо робити зараз великі контратаки, щоб розблокувати Маріуполь. Для таких дій обов’язково потрібно організувати значне скупчення механізованих сил, які може розбомбити російська авіація чи знищити ворожа артилерія, в якій окупант має перевагу.

Основна увага на цьому етапі зосереджена на мобільній війні, яка завдає ударів по флангах противника, по лініях постачання, але відступає перед його основним наступом. Для цього ідеально підходить надана Заходом зброя: “Джавеліни” та “Нлави”.

Позиційна війна використовується лише для захисту основних баз (де місцевість сприятлива, у нашому разі такими місцевостями є великі міста) і лише після того, як труднощі тривалого просування (і розтягнута логістика) ослаблять нападника.

Мобільна війна на цьому етапі доповнюється партизанськими операціями в тилових районах, але відступ також здійснюється, щоб залишити організаторів партизанського руху в окупованих зонах, які, принаймні теоретично, допомагатимуть армії, що відступає, у тилу ворога.

2.Стратегічний глухий кут

Зрештою, якщо оборона організована грамотно, будь-яка атака вичерпається, і у ворога не буде сил наступати далі. Звісно, ​​мобільна війна на першому етапі покликана пришвидшити це (роль мобільних атак виконує й артилерія, завдаючи дальніх ударів по лініях постачання і колонах ворога, а також авіація та дрони).

Це з часом створює другу фазу, «стратегічний глухий кут», коли ворог, зайнявши велику територію, прагне забезпечити свій контроль над нею та створити нові сили для нових наступів, але також розтягує лінії постачання, намагаючись утримати й контролювати все це.

Ми ще не дійшли цієї стадії.

Партизанські атаки на цій фазі набувають набагато більшого значення, не даючи ворогові убезпечити свої тилові райони та поступово послабляючи їх.

3.Контрнаступ і відбиття втрачених територій

Нарешті, на третьому етапі починається контрнаступ. Його можна організовувати, коли процес послаблення ворога через партизанські атаки досягає максимуму, а ЗСУ за рахунок трофейних припасів, техніки, українських новобранців та міжнародної підтримки стають набагато потужнішими. Мао вважав міжнародну підтримку вирішальною, і для нас вона теж така. А це означає, що життєво необхідно зберегти лінії постачання на західних кордонах.

Коли створюють такі передумови, то наші війська можуть знову перейти до звичайної позиційної війни, просуваючись вперед, оточуючи великі підрозділи ворога і так далі, щоб відбити втрачену територію і розгромити російські війська повністю.

Тепер про головне
Ми не можемо закінчити цю війну якимись проміжними договорами. Адже отримаємо наполовину зруйновану країну, виснажені збройні сили та ще життєздатного ворога. Немає сумнівів у тому, що Росія, якщо не буде розгромлена, повністю врахує допущені помилки, накопичить сили та через декілька років знову нападе на нас. При цьому нам важко буде підготуватися, адже гроші потрібно буде тратити на відбудову і допомогу українцям, які втратили житло. Знову, як і два з половиною минулих роки, на відновлення ЗСУ й озброєння їх сучасними видами зброї коштів не вистачатиме. Міжнародна підтримка мінлива і такого рівня, як зараз, у разі нової війни буде важко досягти.

Зараз ситуація хитка, і до перемоги неблизько, ми ще лише на початку другого етапу цієї війни, але є шанс покінчити із загрозою Росії надовго. Після тотального розгрому військ в Україні їм буде важко відновити свої збройні сили, все-таки санкції діють, і зазвичай в таких випадках Росію накриває період смути.