Дорослі вже навчилися опановувати себе, коли чують сигнал тривоги. А от з дітьми – складніше. Все залежить від того, яким був попередній досвід: реакція батьків, оточуючих, час перебування в укритті, дії та висловлювання дорослих після повернення додому.
Психологиня Наталя Федорук розповіла Інформатору
Будь-який гучний звук здатен налякати дитину. Хоча багато ще залежить від віку й ситуації: чи то бібікання татового авта чи дідової циркулярки, чи покришка маминої каструлі, яка загриміла падаючи. Що менша дитина, то слабше усвідомлення того, що відбувається навколо.
Найменших варто взяти на руки і пригорнути, погладжувати, заколисувати. Дошкільнятам і дітям молодшого шкільного віку треба роз’яснювати, що відбувається. Тактильний контакт так само необхідний, як і немовлятам.
Прийдіть до тями самі
Для батьків важливо насамперед опанувати свої емоції. Бо діти, в першу чергу, сприймають не те, ЩО ви говорите, а те, ЯК ви це говорите. Якщо дорослий піддається страхам, то і діти будуть плакати та істерити або замикатися у собі. Від нас дуже залежить те, як діти реагуватимуть на такі речі в майбутньому.
Тому, почувши сирену повітряної тривоги, поспішіть в укриття.
І, якщо про це домовитесь заздалегідь, то ця м’яко кажучи, пригода, може бути й веселою. Бо в укритті ми можемо співати організовано, плескати, тупотіти ногами, розповідати казки чи смішні історії, мріяти про щасливе майбутнє!
Техніка заземлення
Коли стан страху зовсім вибиває з рівноваги, то застосовують техніку заземлення: Уважно розглянути все довкола і знайти 5 речей:
- речі, які можна побачити.
- речі, які можна відчути на дотик.
- звуки, які можна почути.
- запахи, які можна відчути.
- щось, що можна відчути на смак
Розмову записала Наталка Сандецька
