Як опанувати себе і заспокоїти дитину, коли лунає сигнал повітряної тривоги

Дорослі вже навчилися опановувати себе, коли чують сигнал тривоги. А от з дітьми – складніше. Все залежить від того, яким був попередній досвід: реакція батьків, оточуючих, час перебування в укритті, дії та висловлювання дорослих після повернення додому. 

Психологиня Наталя Федорук розповіла Інформатору

Будь-який гучний звук здатен налякати дитину. Хоча багато ще залежить від віку й ситуації: чи то бібікання татового авта чи дідової циркулярки, чи покришка маминої каструлі, яка загриміла падаючи. Що менша дитина, то слабше усвідомлення того, що відбувається навколо.

Найменших варто взяти на руки і пригорнути, погладжувати, заколисувати. Дошкільнятам і дітям молодшого шкільного віку треба роз’яснювати, що відбувається. Тактильний контакт так само необхідний, як і немовлятам.

Прийдіть до тями самі

Для батьків важливо насамперед опанувати свої емоції. Бо діти, в першу чергу, сприймають не те, ЩО ви говорите, а те, ЯК ви це говорите. Якщо дорослий піддається страхам, то і діти будуть плакати та істерити або замикатися у собі. Від нас дуже залежить те, як діти реагуватимуть на такі речі в майбутньому.

Тому, почувши сирену повітряної тривоги, поспішіть в укриття.

І, якщо про це домовитесь заздалегідь, то ця м’яко кажучи, пригода, може бути й веселою. Бо в укритті ми можемо співати організовано, плескати, тупотіти ногами, розповідати казки чи смішні історії, мріяти про щасливе майбутнє!

Техніка заземлення

Коли стан страху зовсім вибиває з рівноваги, то застосовують техніку заземлення: Уважно розглянути все довкола і знайти 5 речей:

1. речі, які можна побачити.
2. речі, які можна відчути на дотик.
3. звуки, які можна почути.
4. запахи, які можна відчути.
5. щось, що можна відчути на смак

Розмову записала Наталка Сандецька