Більшість цивільних громадян Україні мають досить розмиті уявлення про те, як працює ППО (протиповітряна оборона). Питання справді непросте. Перш за все варто розуміти, що протиповітряна оборона — сукупність організаційних заходів та бойових дій, задля відбиття ворожого удару з повітря, прикриття угрупувань власних наземних військ або важливих об’єктів у тилу. А сирена – це тільки один із елементів цієї складної системи.
Інформатор пропонує пояснення речника командування Повітряних сил України Юрія Ігната про алгоритм увімкнення повітряної тривоги, атаку на аеродроми у перші дні війни та боротьбу з рашистами в небі України.
Повітряні сили зазнали важкого удару 24 лютого – це перша ціль окупантів – знищити, щоб контролювати повітря
Повномасштабне вторгнення почалось з масованого ракетного удару саме по Повітряних силах – це радіолокаційні підрозділи, зенітно-ракетні війська, військова авіація, аеродроми.
“Це перша ціль окупантів – знищити, щоб контролювати повітря. Ми зазнали серйозного удару по тих об’єктах, але були готові до цього, ми такий сценарій розглядали. Працювати зараз доводиться в тих реаліях, що маємо, виходимо якось з цієї ситуації, мусимо контролювати небо”.
Ворожі цілі бачимо і можемо прогнозувати траєкторію їх польоту
Виявлення ворожих цілей – це ціла система протиповітряної оборони, яка працює у Повітряних силах нашої держави. Виявляється передусім радіолокаційними підрозділами, розвідкою, також залучаються інші засоби в нинішніх умовах.
Ворожі цілі ми бачимо, інформація до нас доходить. Приміром, крилаті ракети, якими нас обстрілює ворог. Ракети оперативно-тактичних комплексів, такі як Іскандер, ми можемо більше фіксувати на старті, коли вони запускаються з акваторії Чорного моря.
З території “братньої” Білорусі теж частенько до нас прилітає. Спрогнозувати траєкторію її польоту, через які області вона летить, можна. За цією траєкторії поетапно вмикається повітряна тривога. Чи це ракета, чи літак, що летить в певному напрямку, спрацьовує система сповіщення, яку ви чуєте в регіонах щодня по декілька разів.
Ракета летить зі швидкістю близько 800 км на годину, можна вираховувати, куди вона рухається і коли приблизно досягне цілі
Ми бачимо сам старт ракети і приблизно її напрямок. Потім ракета лягає на курс, летить надзвичайно низько – близько 50 метрів – і ми можемо втратити фіксацію її польоту, але приблизно знаючи її напрямок, алгоритм вираховується.
Ракета летить зі швидкістю близько 800 км на годину. Так можна вираховувати, куди вона летить і коли приблизно досягне цілі. Якщо вона вилітає, скажімо, з Білорусі, пролітає Житомирську область, летить далі на Київську, то може в будь-якій області мати свою ціль.
Ми знаємо лише напрямок ракети, саме тому по цьому всьому напрямку у країні вмикаються тривожні сигнали.
Ракети можуть змінювати траєкторію
Це розумні ракети, дорогезні, яких Росія, за даними Пентагону, вже близько тисячі використала. Вони для того і створювалися, щоб бути малопомітними, щоб бути запрограмованими на певний курс і щоб ми їх не помітили.
Скажімо, вони можуть летіти по руслу річки, тобто дуже низько, зникнути з усіх радарів, потім різко змінити курс – праворуч, ліворуч, як це було з обстрілом Вінницького аеропорту.
Власне, ми спершу так і не визначили, звідки вони летіли, виявилось, що з літаків були випущені ракети. А з літака дуже важко це зафіксувати, вона просто відділяється від стратегічного бомбардувальника, падає на найнижчій курс і летить по річці. Потім розвертається вправо, вліво, куди їй потрібно.
“Наголошую, це дуже малопомітна ціль, дуже важка ціль, але з кожним разом ми все краще і краще їх збиваємо. Не лише із зенітно-ракетних комплексів Повітряних сил, вже є випадки, коли винищувачами крилаті ракети вражали, також буквально вчора (17 березня) з переносного зенітно-ракетного комплексу була збита на Київщині крилата ракета”.
Понад 10% ракет вдається перехоплювати
Ракети – це складна ціль. До того ж противник запускає одразу з десяток ракет, от, скажімо, Яворівський полігон. Туди було спрямовано відразу 30 ракет, а загалом тієї ночі випустили понад 70 ракет в дуже короткий період часу.
Враховуючи підступність ворога, те, що він це робить саме вночі, коли люди сплять, й одразу з декількох напрямків, то більше 10% ракет вдається перехоплювати. Зараз вже, може, більше, динаміка пішла.
Коли бачимо, що ракета летить, безумовно, сирена буде увімкнена відповідно до того алгоритму, якого ми дотримуємося, буде сповіщена місцева влада і люди повинні встигнути в укриття.
Час, щоб укритися, залежить від того, звідки випущена ракета
Ситуації бувають різні. Якщо ми говоримо, що ракета випущена з глибини Росії чи акваторії Чорного моря, (летить вона зі швидкістю 800 км на годину), то їй треба певний час.
Але якщо ракета випущена з білоруського кордону і летить в сторону Києва чи околиць Києва чи Житомира, то це вже зовсім інші часові параметри. Тому зволікати не потрібно і треба якомога швидше ховатися.
Ракет у ворога вже мало залишилось, але він вдається до бомбардувань некерованими бомбами
Про закриття неба вже йдеться не перший тиждень, ми просимо, благаємо партнерів зробити це хоча б частково, хоча б захистити наші атомні об’єкти, електростанції, дві з яких сьогодні захоплено ворогом.
“Але ворог бомбардує нас нині з повітря і некерованими засобами. Ракет у них дуже мало залишилось, повідомляє Генштаб і розвідка. Противник не так активно використовує ракети, вже більше вдався до бомбардувань некерованими бомбами на 500 кг і більше. Тому може бути завдано удар і по атомних об’єктах.
Втім, як ми бачимо, були заяви фактично всіх ключових лідерів світу, які сказали, що вони не можуть це зробити, не хочуть вступати в прямий воєнний конфлікт з Росією”.
Сьогодні йдеться про надання Україні допомоги
Насамперед це засоби протиповітряної оборони: як радянські зразки, так само ми хотіли б мати більш сучасніші зразки західних країн, які є більш технологічними та ефективними.
Також хотілося б мати винищувачі як з радянського парку (МіГ-29, Су-26, Су-24, які сьогодні мають деякі країни Варшавського договору), так і літаки західних країн – можливо, F-15, F-16 різних модифікацій, які не особливо поступатимуться, а, можливо, й виграватимуть перед літаками окупанта.
Противник у небі поки має перевагу, тому, щоб ми протистояли з ним на рівні, нам потрібні літаки західних країн. І ми бачимо, що зрушення та переговорні процеси якісь ідуть.
