В перші тижні війни ми цього не відчули: вочевидь, на торгівельних базах були ще запаси кухонної солі. Але з середини березня сіль все важче знайти в супермаркетах і мінімаркетах Коломиї.
Чому – дізнавався Інформатор.
“А сіль є?” – “Та звідки? Вже тиждень обіцяють, а не привозять…”
Це звичайна розмова у магазинах Коломиї. Десь – вже тиждень нема солі, десь – три-чотири дні. Знайшлась вагова на продовольчому ринку і в маленькому магазинчику на вул. Лисенка. Ціна – біля 9 грн за кг. Проте ажіотаж назріває. Правильно, добра ґаздиня має мати про запас.
То в чому ж сіль?
Найперше треба розуміти, що території, з яких постачали сіль до продовольчих магазинів країни, сьогодні в зоні активних бойових дій або ж дуже близько до них.
Зокрема, на території України зосереджені значні запаси кухонної солі, родовища якої розвідані в Дніпрово-Донецькій западині, в Донбасі та Криму.
Коломийська сіль — сіль із копалень Покуття.
Якщо ви цікавитесь історією, то мали б пам’ятати, що перша літописна згадка про Коломию якраз пов’язана із суперечками Данила Галицького із місцевими боярами. Йшлося про доходи від мита за користування торгівельними шляхами.
Перша згадка про Коломию датується серединою XIII століття (1240) і міститься в Галицько-Волинському літописі.
Але це геть не означає, що сіль добувалась самій Коломиї. Місто лежить на перетині торгівельних шляхів, а тому мало непоганий дохід від мита, зокрема солевого. Тобто сіль, яку постачали із Солотвина, Уторопів, інших напрямів перевозили шляхом через Коломию і сплачували за це податок.
До слова, в Прикарпатському крайовому прогині розвідані родовища кам’яної солі і природних розсолів: в Закарпатті — кам’яної солі (Солотвинське). А в Івано-Франківській області діють два заводи по виробництву кухонної солі із природних розсолів — Долинський і Болехівський, об’єднані в Долинський солевиварювальний комбінат концерну «Укрсіль».
У Львівській області на базі Дрогобицького родовища природних розсолів діє Дрогобицький солевиварювальний комбінат.
Прикарпатські солеварні
За словами колишнього в.о. керівника Долинського солекомбінату Олекси Ігнатіва, сіл в Долині не вироблялась ще з 2006 року через нерентабельність виробництва, адже сіль добували методом виварювання, а на це потрібно багато газу. На інших підприємствах Прикарпаття – також. Якщо тільки не рахувати Дрогобич, де також виварюють сіль, але використовують дрова. У будь-якому разі дрогобицької солі не вистачить на всю країну.
То де ж українська сіль?
Сіль, яку українці звикли купляти (йодована і нейодована), виготовляє державне підприємство «Артемсіль». Це найбільший виробник високоякісної соляної продукції. Його історія починається з 1881 року. До слова, у листопаді 2018 року АМКУ оштрафував компанію за монополізм.
Артемівське родовище кам’яної солі — це родовище у Слов’янському і Бахмутському районах Донецької області. Наразі (інформація станом на середину березня) залізничного сполучення з Бахмутом немає.
Чи зміниться ситуація з постачанням солі – читайте на нашому сайті. Інформатор тримає руку на пульсі подій в Коломиї, регіоні й країні. Нехай наразі бракує солі у наших магазинах, зате ми – з перцем!
Наталка Сандецька
