Ірина Андрієнко – переселенка з Києва. Її талант – увиразнення жіночої вроди. До російського вторгнення Ірина займалася нарощенням вій, тим самим допомагаючи панянкам почуватися впевненіше. Приїхавши в Коломию, жінка відновила свою справу, адже війна – не привід, аби відмовлятися від побутових радощів догляду за собою.
Як потрапити на запис до вправної майстрині – нашіптуємо вам на вушко наприкінці матеріалу Інформатора, а спершу ділимося спогадами Ірини про 24 лютого та враженнями від галицького міста.
“Я приїхала з села Козаровичі, що під Києвом. Там зараз тривають бойові дії. Коли почалася війна ми прокинулися від вибухів, що було чутно в Києві. З першого дня війни ми тиждень просиділи в підвалі. Росіяни одразу ж розтрощили нам підстанцію. Ми залишилися без світла. Воду теж не вдавалося добути, тому що у нас був електричний насос. Я, чоловік, дитина, собака і кіт. Перший тиждень ми не могли виїхати через постійні обстріли. Одного дня снаряд впав неподалік від нашого дому. Нам заклало вуха, хвилини на дві у мене зник зір на лівому оці. Ми зібрали усе, що було, посадили тварин у машину і 12 годин їхали на захід. Чоловік повернувся в Київ, тому що його викликали на роботу в ультимативному порядку: не приїдеш – втратиш роботу”, – розповідає Ірина.
На щастя, ще в дорозі сім’ї вдалося знайти житло.
“Спершу ми прямували до Калуша, знайшли оголошення про подобову оренду за 600 грн. Утім, моя клієнтка довідалася про квартиру в Коломиї. Усе робилося в паніці. Зараз я розумію, що можна було б зупинитися, продумати усе як слід, організувати. Але натоді це була суцільна паніка: ти біжиш, бо мусиш рятуватися. Ми з донькою досі жахаємося гучних звуків і нічого не можемо з собою зробити. Я розумію, що це надовго. Вже в Коломиї лікар прописав мені заспокійливі, але вони не надто дієві. Усе в голові.”
Західну частину України жінка відвідує вже не вперше.
“Раніше ми були в Буковелі. Моя донька займається футболом, тож ми приїжджали на змагання. В Яремче також були. Враження від Коломиї різне. Мене вже встигли насварити за те, що я приїхала, мовляв, я тут нікому не потрібна. Проте я ставлюся до цього з розумінням. У вас дуже багато вуличних собак та кішок. Раніше я волонтерила в Києві. Ми стерилізували тварин та прилаштовували їх у нові домівки. Зараз ми підгодовуємо собак біля свого будинку, з усіма познайомилися. На нашого собаку породи боксер вуличні пси спершу кидалися, але зараз вони поладнали. Місто мені подобається. Я шокована, бо майже відразу місцеві дівчата прийняли мене до себе в салон. Мені помісячно здали кабінетик з кушеткою. Чоловік надіслав мені Новою Поштою обладнання з київської студії, тож зараз я починаю вести активність в соцмережах, аби привернути увагу до своєї справи. Дівчата з салону Beauty Club мене дуже підтримують”, – з посмішкою ділиться жінка.
Вчора Ірина вже мала першу клієнтку. Дівчина з Києва знайшла оголошення на OLX’і.
“Вона теж мене підтримала та терпляче віднеслась до процесу, адже працювати на новому місці було доволі незручно.”
Роботи майстрині
На питання про б’юті процедури в умовах війни Ірина відповідає наступне:
“Я не нарощуватиму собі нігті доки не закінчиться війна, але, якщо є бажаючі наростити собі вії, я з радістю це зроблю. Це вибір кожного. Прикладом, я не витрачатиму гроші на нігті, а натомість частину скерую на потреби ЗСУ.”
До слова, жінка спілкувалася з нами виразною та красивою українською. Тож ми поцікавилися, чи тяжким для неї видався мовний перехід.
“Я виростала в Миколаєві. Вчилася в російській школі, де української мови не було взагалі. Вже в університеті я почала вчити українську. В Києві я спілкувалася російською, але зараз будь-яка згадка про неї викликає в мене спротив. Я краще розмовлятиму своєю ламаною українською, аніж російською. Чоловік теж почав розмовляти українською. Донька, навчається в 6 класі, ще не звикла.”
“Я завжди вважала себе стресостійкою…аж поки не почалася війна”. Людям, що також стали жертвами російської агресії Ірина радить менше гортати стрічку новин та якомога більше відволікатися.
Бажаємо цій фантастичній жінці успіху у праці та швидкого оговтування від пережитих жахіть. А для читачів принагідно нагадуємо, що найважливішою місією кожного українця наразі є турбота про себе. Здорова та красива нація – гарант перемоги.
Здійснити запис на процедуру нарощення та ламінування вій можна за номером: 067 961 61 90. Або ж написати на інстаграм-сторінку.
Шануймося, україночки, бо ми того варті!
Ніка Кричовська
