Фото обкладинки – скріншоти відеозвернення мера.
Громадські роботи з облагородження міста – одвічне перетягування ковдри: містяни працюють, комунальники не завжди поруч, а міська влада привласнює собі бенефіти. Так, чи ні? Відповідати не беремося. Утім зафіксували хвилю обурення довкола толоки на вулиці Богдана Хмельницького. Громадські активісти vs очільники міста. У цьому матеріалі досліджуємо обидві позиції.
Інформатор нагадує, 12 березня під час зборів голів ОСББ мером Коломиї було зініційовано прибирання території поблизу “Сільмашу”, зокрема, бомбосховища. Містяни відразу взялися до праці.
6 квітня від міського голови надійшов заклик до мешканців вулиць Хмельницького та Лисенка. Вже вдруге йшлося про прибирання території біля “Сільмашу”. Мовляв, місце чудово надається для облаштування скверу.
“Комунальники вже працюють на цій локації. Запрошую жителів прилеглих вулиць доєднатися до толоки. Цього тижня можна очистити територію, а вже наступного – взятись за озеленення. Буде гарне місце відпочинку для цього району”, – йшлося у зверненні мера.
Відомо, що на той час активісти вже проводили роботи. Територія – всуціль вкрита непролазними хащами. На розчищення чагарників пішло біля тижня. Утім міська влада про це не згадала.
Реакція мешканців:
До слова, доки журналістів та містян цькують за фото й відеозйомку “режимних об’єктів”, міська влада заввиграшки ділиться такими матеріалами в соцмережах.
Згодом на сторінці громадського активіста Володимира Могильняка з’явився допис. У ньому – наступне:
“Шановний Богдан Станіславський, я Вам розкажу як ця територія розчищалася якщо Ви не в курсі! На Ваш заклик прийти 12 березня 2022 допомогти розчистити територію ми віднеслися із відповідальністю! Коли ми 12 березня прийшли, то зрозуміли, що сокирою та ручною пилкою ми ту територію не розчистимо. Звернувся я до п.Руслана п.Романа чи місто може нам хоча б одну бензопилу надати, у відповідь отримали НІ! Бензопили ми знайшли (взяли власні)і всю територію розчистили, і зверну увагу, що жодний комунальник нам не допоміг!”, – пише Володимир.
Зі слів активіста робота відбувалася у декілька етапів. Прибиранням території не обмежилося, тож громадськість розпочала розчищенням бомбосховища.
“Другий етап. Потрібно розчистити об’єкти із середини! І знов ж таки, жодний комунальник у цьому процесі участь не приймав, але коли ми своїми силами увесь металобрухт винесли назовні (а це 3 КамАЗи) представники міста його вивіз куди, я думаю Ви повинні знати! Зрізані чагарники вже стоять півтора тижні і ніхто їх не збирається вивозити…”.
Наступна ключова потреба – проведення світла всередині бомбосховища. Спершу активісти робили усе самотужки. Згодом “місто” все ж долучилося, надавши кабелі та світильники із розетками.
“Світло вже є, можна приступати до миття. Нам допомагали працівники заводу Леоні і зверну увагу – не комунальники! Вони мінімийкою мили стіни та підлогу, а ми той муляк виносили у відрах назовні, так як мотопомпа забивалася!”, – продовжив Володимир.,
Наразі витрати за електроенергію взяв на себе завод “Леоні”. Люди, залучені в толоці, акцентують на тому, що найбільша допомога надійшла саме від працівників “Леоні”.
Коли ж у цій історії вигулькнуть комунальники?
“Етап п’ятий. На горизонті появляються браві комунальники які нарешті долучилися! Окрема дяка Комунальному підприємству “Полігон Екологія” , які важкою технікою вивезли надлишки ґрунту та розрівняли територію, не знаю кому дякувати за таку допомогу, бо перші чотири етапи від комунальних служб допомоги було більше ніж ніякої, а говорити язиками ми всі вміємо!”.
“Мені якщо чесно обідно читати, коли ти майже місяць працюєш із мешканцями вул. Хмельницького та переселенцями зі сходу України, а по закінченню напишуть, що те все зробили комунальні служби!”, – заключна теза Володимира.
Ексклюзивно з Інформатором Володимир поділився подробицями.
Територія та приміщення бомбосховищ були у жахливому стані. Після того, як активісти власноруч зрізали чагарники, роботу продовжив полігон “Екологія”: вивезли чагарі та розрівняли ділянку. На двох тракторних причепах інші комунальники вивезли сухе листя.
Було логічним, аби до праці долучилося комунальне підприємство “Зеленосвіт”. Утім не склалося.
На пряме запитання Володимира комунальники відповідали наступне: “Це не територія міста. Відповідно ми не можемо там працювати”.
Доволі абсурдно означувати бомбосховища “нічийною” територією, погодьтеся.
Наразі роботи з облаштування цього укриття продовжуються. Акцентуємо й на тому, що до праці охоче приєдналися переселенці. Кому ж, як не їм, знати, що вчасно облаштований прихисток – збережене життя.
Формувати судження щодо цієї суперечки – справа громадськості. Місія влади – грамотне заохочення людей до злагодженої праці та правдиве висвітлення результатів. Не навпаки. Вочевидь мотивації й сили нашим мешканцям не бракує. Бензопилами попрацюють, світло проведуть, самі собі подякують. Словом, раду дадуть за будь-яких обставин.
Такі історії ілюструють, що разом – ми сила. По голівоньці не погладять – не біда. Передовсім – безпека та комфорт.
Ніка Кричовська
