Емоційне вигорання в батьків: що робити, аби не зриватися на дітях

Емоційне вигорання — це синдром емоційного виснаження та постійної втоми, яка у свою чергу може змінюватися на розчарування та зниження інтересу до певної діяльності. Він може розвиватися через те, що ми перебуваємо під впливом довгострокового стресу. 

Інформатор ділиться порадами психологині Галини Волошиної.

Що може свідчити про те, що вас «наздоганяє» емоційне вигорання:

• підвищена втомлюваність;
• зниження активності;
• емоційні реакції;
• пошук винних;
• підвищена агресивність;
• відчай.

Про цей синдром частіше говорять як про професійний і все менше — про вигорання батьків. Зараз у період війни майже всі переживають стресовий стан. Проте батькам ще складніше, оскільки вони повинні турбуватись не тільки про себе, а й про дитину.

Що ж робити, якщо ви емоційно вигоріли?

1. По-перше, визнайте проблему. Пам’ятайте, що в умовах постійного стресу це нормальна реакція організму на ненормальні події.
2. Перестаньте звинувачувати себе. Ідеальних людей не буває, і кожному потрібен відпочинок.
3. Не соромтесь просити про допомогу.
4. Відшукайте свій ресурс. Запитайте в себе “Що мене заряджає та допомагає відновитись?”. За можливості виконуйте невеликі фізичні активності, гуляйте на свіжому повітрі, займайтеся творчістю або будь-якими улюбленими справами.

Що робити батькам, які внаслідок емоційного вигорання починають зриватися на своїх дітях?

Агресія — прояв стресу, який накопичився в організмі. Це емоція, яку потрібно проживати та не давати їй взяти контроль над вами.

З вами все гаразд, це звична реакція вашого організму на стрес.
Дайте собі змогу відпочити, щоб відновити свій ресурс.

Намагайтеся направити свою агресію у фізичну діяльність, творчість, допомогу іншим.
Практикуйте дихальні техніки (вдих коротший за видих).

Якщо відчуваєте, що вас “накриває” і ви зараз не стримаєтесь і почнете кричати на дитину без будь-якої причини, то спробуйте техніку “Акваріум”: уявіть, що зараз ваш рот повний води, повільно порахуйте до 10, а потім глибоко видихніть.

Пам’ятайте, діти тонко відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви радісні та щасливі, то такий же душевний підйом будуть відчувати й ваші діти.

Якщо ви відчуваєте, що ваш стан є критичним,  краще звернутись до спеціаліста.

Піклуйтеся про себе. Невдовзі спокій повернеться в наші домівки.