Питання про погоду – не на часі. Більшість розмов на кухнях і в дворах України – таки про війну. Часом українці діляться новинами, часом – бавляться в експертів з будь-яких питань… у військовій стратегії в тому ж числі. Але серед сотень непорозумінь найчастіше виринає плутанина між добровольцями, тероборонцями й воїнами ЗСУ.
Інформатор радить до прочитання всім, щоб уникнути незручних моментів з військовими.
Врешті терпець урвався бійцю ЗСУ Юрію Гудименку, який до 24 лютого був лідером “Демократичної сокири”.
Передаємо текст повністю:
“На якомусь черговому, -надцятому запитанні «ти в ТрО чи в ЗСУ» я все ж таки почав трошки нервувати. А це погано. Принаймні для оточуючих.
Дорогі мої котики. Давайте на третьому місяці великої війни все ж розберемось.
Багато, неймовірно багато людей пішли на війну добровольцями. Але саме слово «добровольці» як термін залишилось десь у 2014-15 роках і не набуло нового значення. Тепер значна частина населення використовує значення «тероборонець» у значенні «людина, що добровільно взяла в руки зброю після ранку 24 лютого».
Але це не зовсім правильно. Інколи – не правильно зовсім.
Я знаю людей, які у перші дні скооперувалися із сусідами, взяли свою мисливську зброю і без жодних наказів та офіційних статусів захищали свої квартали. І – так буває – гинули за них, на своїх рідних вулицях і в своїх рідних дворах. Або – частіше – патрулювали ці вулиці, робили імпровізовані блокпости, ганяли мародерів, а потім повернулися до мирного життя, поклавши зброю в сейф.
Чи були вони добровольцями? Без сумніву. Чи були вони українськими воїнами? Так. Чи були вони теробороною? Документально – ні.
Я знаю і людей, що вступили до складу ДФТГ – добровольчого формування територіальної громади. Це вже ближче до тероборони, бо вони – подекуди номінально – підпорядковувались командиру тероборони у своєму місті чи області. Чи є вони добровольцями? Так. Чи багато серед них героїв? Теж так. Чи правильно називати їх теробороною? Не до кінця.
І є Сили Територіальної Оборони Збройних Сил України (ТрО ЗСУ). Це окремий рід сил Збройних Сил України, як є окремим родом сил, наприклад, ССО. Сили ТрО ЗСУ – це частина армії, це бригади, батальони, роти, взводи і так далі. Це підпорядкування Генеральному Штабу. Це специфічний дизайн нарукавних емблем – фортечні зубці зверху на кожному шевроні бригади. Це – армія. Це легка піхота.
Сили ТрО – це невід‘ємна частина ЗСУ, яка має всі плюси і мінуси ЗСУ. Серед плюсів – честь захищати Україну у лавах Збройних Сил. Серед мінусів – багато людей через плутанину в термінології абсолютно впевнені, що ТрО ЗСУ – це несправжня армія, ніби армія на пів-шишечки, і відповідно можна в армію погратися і піти додому, якщо щось не дуже сподобається.
Але нє, ні**я, так не працює. І в моєму київському батальйоні СТрО ЗСУ пацани гинули по-справжньому. І продовжують гинути. І воювали ми своїм київським батальйоном тероборони і в Києві, і в Ірпені, і на півночі від Харкова, і на півдні від нього, і бісзна-де будемо ще. Так, всім хочеться захищати саме свою вулицю, а не незнайомі міста. Так, моя фортеця – мій дім, і навпаки. Але ворог, с**а, всюди. І х**рити його треба всюди, не чекаючи у своєму дворі. Там, де буде наказ.
Такі справи. Така історія.
Тому – так, тероборона – це про дуже різне. Просто не плутайте, бо… ну бо дуже воно дивно звучить на третьому місяці великої війни!”
Наталка Сандецька
