Часто ми помилково думаємо, що наші діти сприймають все спрощено. Хтось робить знижку на вік, хтось бачить, як швидко у дитини змінюється настрій, і вирішує, що проблема випарувалась, хтось просто не знаходить час замислитися: а як моє маленьке сонце почувається тепер?
Інформатор пропонує поради сімейної психотерапевтки Юлії Осіпової, щоб складний період у вашій сім’ї не залишив дитині емоційних шрамів.
Як давати можливість дитині проживати різні почуття?
Розповідати, яким чином зробити це екологічно.
Наприклад: «Я бачу, що ти розізлився, але бити брата не можна. Ти можеш побити подушку, покричати, потупотіти ногами…».
Якщо дитині важко проявляти емоції, зробити це разом з нею.
«Зробімо це разом. Перетворимось на динозаврів та будемо гарчати!».
Якщо дитина плаче, бути поряд.
«Я бачу, як тобі сумно. Я поряд. Хочеш, щоб я взяла тебе на ручки/потримала за руку/посиділа поряд?».
Якщо сумує, цікавитись станом.
«Тобі сумно? Розкажеш, що тебе хвилює? Для мене важливо, що з тобою зараз відбувається».
Нагадувати, що ви поряд і готові підтримувати.
«Я поряд. Я з тобою. Дуже хочу тебе підтримати. Як я можу це зробити?».
Якщо дитина радіє — а це дуже природньо, не забороняти, а підтримувати.
«Як добре, що ти радієш. Мені приємно це бачити».
Добре, якщо ми зможемо пропрацювати емоції через творчість — малювання, ліпка, ігри, поробки, танці та пісні.
Юлія Осіпова,
сімейна психотерапевтка,
консультантка з питань батьківства
Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
