У цей день, 1949 року, світ сколихнула з’ява роману Джорджа Орвелла “1984”. Вже більше семи десятків років ця книга вважається однією з найвизначніших антиутопій, що безповоротно переінакшує мислення тих, хто її прочитав.
Інформатор, ясна річ, не проґавив цієї теми, а заразом навідався до коломийських книгарень, де дізнався щось направду цікаве про те, як покупці реагують на книгу в часі війни.
“1984” – антиутопія, що ілюструє руйнівну природу тоталітаризму та культу лідера. Роман, що розплющує очі на життя в системі, де підміна реальності – це норма, право на приватність – неіснуюча розкіш, а опозиційна думка, хай навіть невербалізована, карається смертю.
“ВІЙНА — ЦЕ МИР. СВОБОДА — ЦЕ РАБСТВО. НЕЗНАННЯ — ЦЕ СИЛА”.
Ще у минулому сторіччі книга якнайкраще накладалася на контекст радянської влади, адже багато аспектів для написання роману Орвелл перехопив зі сталінського прототипу. Читаючи “1984” зараз, можна заввиграшки відстежувати московитські наративи. Пропагандистський механізм невтомно крутить коліщатка: “2+2=5”. Світ таборується на тих, хто мовчки погоджується з брехнею, тих, хто сліпо у неї вірить та тих, хто чинитиме спротив.
“Свобода – це можливість сказати, що два плюс два буде чотири. Якщо це можливо, то з цього випливає все інше.”
“Коли 8 червня 1949 року, посеред ХХ сторіччя, роман Джорджа Орвелла “1984” був опублікований у Великій Британії, один із критиків переймався питанням: чи могла б така своєчасна книга бути так само популярною в наступних поколінь? Тридцять п’ять років по тому, коли сьогодення наздогнало майбутнє, створене Орвеллом, і світ не перетворився на описане ним страхіття, знову з’явились твердження, що популярність цієї книги невдовзі згасне. Відтоді спливло ще тридцять п’ять років – а “1984” залишається тим джерелом, до якого ми звертаємося, коли нівечать правду, спотворюють мову, зловживають владою, і нам потрібно зрозуміти, чи не трапиться щось ще гірше. Адже той чоловік, який жив і помер за інших часів, виявився досить проникливим, щоби побачити приховані тенденції і вади суспільства, і мав досить таланту, щоби представити їх у форму твору, який Ентоні Берджес, автор “Механічного апельсина”, назвав “апокаліптичною фіксацією наших найгірших страхів”. Роман “1984” не лише був розпроданий сотнями тисяч примірників: він залишив відчутний слід у свідомості незліченної кількості людей, які ніколи його не читали. Визначення та ідеї, створені Орвеллом, стали неодмінними компонентами політичної мови і навіть після десятиріч використання та численних викривлень зберегли свою міць…”, – аналізує Доріан Лінскі у книзі “Міністерство правди”.
Від початку російсько-української війни попит на орвеллівський роман помітно зріс.
Прикладом, за 105 днів війни “Книжкова Хата”, що на площі Відродження, продала 109 примірників українською, 11 – англійською та 5 – російською. Мало не щодня люди заходять до крамниці, аби придбати “пророчий” роман.
До слова, в українському перекладі є 3 різних видання, що їх можна купити як і в Коломиї, так і в інтернет-книгарні.
Аби взайве не спойлерити сюжету, поділимося з вами заохочувальними цитати.
“Якщо ти хочеш побачити майбутнє, Вінстоне, – каже О’Браєн, – уяви собі відбиток солдатського чобота на людському обличчі”.
“Перебування у меншості, хай навіть ця меншість складається з тебе одного, не робить тебе божевільним.”
“Коли потрібно зберегти таємницю, то мусиш ховати її навіть від себе.”
“Ідеали, встановлені Партією, були чимось величезним, жахливим і блискітливим — світ сталі і бетону, жахливих походів військ і страхітливої зброї — нація воїнів і фанатиків, що маршують уперед у досконалій єдності, усі думають однакові думки, носять однаковий одяг і кричать однакові гасла, безупинно працюють, боряться, святкують, піддаються гонінням — триста мільйонів людей і усі з однаковим обличчям.”
“Міністерство Миру займається війною, Міністерство Правди — брехнею, Міністерство Любові — тортурами, а Міністерство Достатку — [морить] голодом.”
“Хто контролює минуле, той контролює майбутнє; хто контролює теперішнє, той контролює минуле.”
Підготувала Ніка Кричовська