Всі ми сьогодні постали перед викликами: триматися, продовжувати робити те, що вміємо, чекати наших рідних з фронту. А чи задумалися ви, як цей час переживають діти, підлітки, особливо – випускники?
Інформатор збирає думки коломийської молоді для того, аби після перемоги не згубити у пам’яті ці моменти.
Вони вже звикли до дистанційного навчання під час карантину, зустрічалися меншими компаніями після уроків, переписувались, ділились фото. Аж ось – 24 лютого. Війна, до кої практично ніхто не був готовий, особливо молодь. Згадайте себе в їхньому віці. Хотілось вірити в краще, попереду дорослі зміни – випускні, навчання в коледжі чи університеті, відносна самостійність, якої так прагнуть.
Наші діти дорослішають під звуки сирен. І це відбувається набагато швидше, ніж в мирний час.
І хочеться вірити, що ці непрості часи їх укріплять, зроблять кращими, наскільки це можливо.
Хай у кожного з них буде те необхідне міцне плече батьків, родичів чи друзів, на яке можна покластися в моменти тривоги й триматися, аж поки Україна не відіб’є останню спробу окупантів зазіхнути на нашу територіальну цілісність й незалежність.
Запрошуємо молодь Коломийщини поділитися своїми історіями навчання, закінчення школи й вступу до вищих навчальних закладів під час війни в Україні. Це можуть бути короткі чи довгі відео, аудіо чи тексти для історії, яка твориться на наших очах і яку можемо забути у вирі подій.
Надсилайте свої розповіді на телеграм-чат Інформатора за номером 096 545 82 37.
Наталка Сандецька
