Він нагадує Сковороду, який намагається втриматись в сучасному світі. Впертий і прямий, як двері, філософ сучасності. На його “НепрОстих” виросли й навіть встигли постаріти українці. Представник Станіславського феномену, племінник Ірини Вільде, яка деякий час мешкала в Коломиї до ІІ світової. Це – франкіський журналіст і письменник Тарас Прохасько. І свій День Конституції він провів у Коломиї.
Інформатор був, бачив і вам показує, як коломияни побалакали з письменником.
28 червня Тарас Прохасько на запрошення Коломийської публічної бібліотеки зустрівся з коломиянами на автограф-сесії. Згадував перші тижні війни, колесо історії й письменницьку тусівку в Івано-Франківську, яка в літературі дістала назву “Станіславівський феномен” – Юрій Андріхович, Юрко Іздрик, власне Тарас Прохасько, Володимир Єшкілєв.
Своєю головною книгою, нам диво, назвав не знамениті “НепрОсті”, а “Інші дні Анни”.
Прохасько каже: Я дещо шизоїдний. Тобто нецілісний.
І ти чуєш: всі ми такі
Він мовить: Ніхто в моїй родині не народився в добрий час.
І ти розумієш, що так є з нами всіма.
І врешті Тарасове: Як класно сповідатися, коли є конкретні злочини…
Хай там що, а самоіронії, спостережливість й прямоті його можна тільки позаздрити.
Є ще одна його цитата, яку оминути нині не варта.
“На війну часто йдуть люди, до того абсолютно непридатні. Їх ведуть туди ідеали. А є воїни. Ті, для кого це добре середовище. Для когось таким є ліс, а для когось – війна”.
Наталка Сандецька
