Чому коломияни ходять в гори? Сповідь бувалих туристів

Коли ви бачите красиві фото з Карпатських вершин, що перше спадає на думку? Часто виникають такі думки: потрібна спеціальна фізична підготовка, спорядження, кошти, аби дістатися вершин; цілий день іти з наплічником вгору дуже важко; може піти дощ, а може бути спекотно; можна зустріти лютого звіра, або стати на гадюку. Набагато приємніше в комфортній домівці гортати стрічку новин в телефоні, чи подивитися фільм. Та і робота в хаті завжди знайдеться. Та все ж… Чому люди ходять в гори?

Інформатор запитав про це у коломийських туристів, які вже багато років ходять в гори щотижня або ж частіше. Ходять у всі пори року, в дощ і спеку. Ходять, бо …

Ірина

Похід у гори то найкращий релакс для мозку…тут забуваєш про всі турботи…тут працює тіло, а розум милується красою…
Особисто у мене ніколи не стоїть питання, чи полежати на вихідних вдома, чи піти у гори.
Вибір очевидний!
Гори – це фітнес і психотерапія. А ще якщо поруч люди, які так само вміють любуватися природою – то це повна гармонія.

Оксана

Щоб бачити красу, яку мало хто бачить.
Люблю спостерігати як вони стоять собі такі величні і красиві. Почуваю себе на своєму місці. Завжди чекаю наступного походу і зустрічі зі своїми друзями.

Таня

Бо гори – це місце де відпочиває моя душа, де я відновлююсь після робочих буднів, де перед очима постає сотні краєвидів, рослин, які неможливо перестати фотографувати. А найголовніше для мене це захід та схід сонечка, коли спостерігаю в тишині як воно сідає за обрій, або пробуджує сонні гори своїм промінням, це особливий вид насолоди, як свого роду медитація для мене. А наймагічніше в походах, те, що вони завжди різні, навіть одна і та ж сама вершина кожного разу може відкритись по іншому. Похід в гори це не просто хобі, а стиль життя.

Василь

Коли я бачу красиві фото, перша думка – це чому я бачу таку красу, не будучи з нею віч-на-віч. Навіщо я йду в гори? Тому що я люблю їх з дитинства, тому що мені подобається відчувати їх і серцем, і ногами, тому що там, на вершинах, можна дихати волею і розчинятися в безмежному віковому спокої, який не сколихують жодні стихії.

Світлана

Думаю, що кожен ходить в гори за своїм, в кожного буде своя відповідь на це питання, своя філософія мандрів. Для мене це, напевно, свого роду психотерапія. Поєднання безпосередності дитини та відповідальності дорослого. Помічати в розмаїтті краси особливе, незвичне. Пізнавати нове – про природу, людей, про себе. Тренувати своє вміння просити допомоги. За спілкуванням – гори дарують мені добрих та гарних людей. Чомусь не думаю про складності, звірів, примхи погоди, я просто йду та роблю все, що потрібно в дорозі.
Люблю лазити хащами, перед очима завали, гілки, каміння, стрімкі спуски та підйоми – я думаю лише про те, як пройти цей відрізок. Інколи можу побурчати сама на себе, якого дідька я сюди полізла, та все ж я знаю, що на диван таку забаву точно не проміняю. Ходити в гори можна й з обмеженим бюджетом, екіпіруванням. В такому випадку вибирається прогулянковий маршрут та добра погода. З покращенням екіпірування та збільшенням досвіду можна приглядати більш складні маршрути на день, а потім із ночівлями. Все приходить з досвідом, тому варто ходити в гори за будь-якої нагоди і аналізувати побачене, почуте, дії свої та оточуючих.

Оля

Гори – це для мене особлива частина природи, витвір мистецтва, який зачаровує і перехоплюює мені подих, кожний раз коли я на мить замислююсь про них, на душі стає спокійно і добре, тому шо в горах я залишаюсь на одинці сама з собою. Це шлях зустрічі нових людей тобі подібних, де ви обмінюєтесь досвідом, читаючи одне одне як книгу, і прощаєтесь, можливо назавжди, а можливо і ні. Я люблю випробування, робити те, що видається таким неможливим і неосяжним для наших очей. І саме в горах я можу перевірити своє тіло, духовний стан та витривалість на всі 100%. Відчувши, себе одночасно всемогутньою істотою, якій все підвладне, до малесенької мурашки, яка нічого не варта порівнянні з цими масивними велетнями.

Іван

Гори, це вихід із зони комфорту.
Це розширення і простір, який наповнює неабиякою творчістю і наповнює наші груди наснагою та життєдайною енергією.

Вам сподобалась ця компанія? Хочете спробувати піти разом з ними в гори? Шукайте групу “Золота модрина” у соцмережі Фейсбук і гайда!

Вікторія Бойчук