Шешори красиві взимку… А влітку вони просто чарівні. Куди не глянь – гори. Куди не зайди – зустрінеш або цілющу ріку, або запашний ліс. Сюди віками заїжджають на природнє оздоровлення. А попри те, цього туристичного пафосу тут небагато. Відтак для тих, хто хоче комфорту – ось готель і ресторан, для наметів – от ліворуч дороги сто і одне ідеальне місце. І навіть для короткого відпочинку наприкінці робочого дня тут є все, що треба.
Для тих, хто не готовий згаяти літо задарма Інформатор продовжує розшукувати місця сили й спокою.
До Шешорів від Коломиї пролягає 35 км доброї дороги. Тільки сильно швидкістю не захоплюйтеся, пам’ятайте, що це дорога в гірське село, а тому повороти тут настільки мальовничі, наскільки й різкі.
У Шешори також їздять автобуси.
Шешори розташувались вздовж норовливої річки Пістиньки. Чому норовливої? Бо тут і пороги, й заплави, і водопади. Як будете в цих краях – загляньте на Шешорський Гук, водоспади якого романтично називають ще Сріблястими водоспадами. Це три мальовничі каскади, що скидають воду з висоти у 5 метрів.
У межах Шешорів річка перетинає міцну скельну породу, утворюючи Великий і Малий Гуки, а нижче за течією розливається спокійне плесо.
Поруч із водоспадом є мінеральне джерело. Місцеві мешканці залюбки вас скерують до нього.
А неподалік села в оточенні буків на висоті 650 м над рівнем моря є урочище Лебедин й однойменне озеро.
Назву озера пов’язують з легендою про двох закоханих, які “з’єднались” в його водах, “наче лебеді”. Історія трагічна, адже батьки були проти їх шлюбу.
Точна глибина озера не встановлена, припускають, ніби вона сягає 28 м. Принаймні 12-метровий шест, який опускали у воду, дна не дістав.
Грибів у Шешорських лісах ми не знайшли. Чи вище до вершин – тим сухіша земля. Але після добрих дощів тут можна зібрати щедрі кошики козарів, білих та лисичок.
Наталка Сандецька
