Коломия гідно під звуки оркестру з живими квітами попрощалася з героєм, який загинув на війні.
Інформатор віддав останню шану, щоб про ім’я Героя, який віддав своє життя за Україну усі знали і пам’ятали.
Козак Михайло Михайлович народився 16 листопада 1982 року, в селі Жуків Тлумацького району. Ще малим його цікавили і приваблювали залізні танки і фігурки солдатиків.
Навчався у Коломийській школі №5, добре начався мав зразкову поведінку. Мав нахил до малювання, полюбляв грати у футбол, брав участь у спортивних змаганнях. Після закінчення 9 класу, поступив в індустріально-педагогічний технікум на спеціальність муляр монтажних сталевих та залізобетонних конструкцій. Після закінчення, вступив у вище професійне училище №17, на слюсара з ремонту автомобілів.
У 2000 році був призваний до лав Збройних сил України у внутрішні війська у місті Шостка, Сумської області. Там себе дуже добре зарекомендував і мав відзнаки від командування.
Михайло був опорою для своєї сім’ї після трагічної смерті батька на будівництві.
Працював охоронцем І розряду при Коломийському МВ УМВС. Після цього почав працювати по спеціальності, був бригадиром будівельної компанії.
У 2010 році одружився з Анною, у них народилося двоє синів, Олександр та Максим.
У 2014 році був мобілізований в ЗСУ на Схід України, де прослужив 1 рік і 3 місяці у 80 десантно-штурмовій бригаді. Був в охороні ОБСЄ та виконував бойові завдання. Після тривалого перебування у секторі А почав хворіти і був направлений до різних госпіталів, мав бути оформлений на пенсію по інвалідності, проте себе хворим не вихнава і від пільг відмовився.
На початку 2022 року поїхав працювати в Чехію, проте, коли дізнався про повномасштабне вторгення 24 лютого, не задумуючись вирішив повернутися і стати на захист незалежності та суверенітету нашої держави. Був прийняти до лав ЗСУ у 10 гірсько-штурмову бригаду.
Все своє земне життя був добрим і привітним, патріотично вихованим, який понад усе любив Україну.
Загинув 14 серпня, близько 11 години у Берестові, Бахмутського району, Донецької області, під час виконання бойового завдання від артилерійського обстрілу.
Сьогодні він прощається зі своїми рідними, однокласниками, сусідами, друзями, побратимами і всіма жителями Коломийської громади.
Співчуття усім рідним та близьким… Вічна пам’ять і слава захиснику України! Герої не вмирають, вони назавжди залишаються у наших серцях!
До теми: Коломиянин Сергій Ніньовський загинув на війні
Ровенчук Вікторія
