Ці села – наче кадри з оповідань Коцюбинського. Розлогі, щедрі, чепурні. Проте ми рідно можемо хвастнути знаннями їхньої історії. Наші дідусі все рідше беруть онуків на коліна, аби розповісти їм небилиці, правдиві оповідки про минулі часи й сільські легенди, які з роками пішли в забуття.
Інформатор намагається виправити цю ситуацію й ділиться крутецькими столітніми фотографіями від спільноти Мандрівка старим Кордоном, а також розповіддю про село Городниця Коломийського району.
Село має дуже давню історію. Колись поблизу села була пристань за часів Римської імперії. А в часи СРСР до села курсували річкові катера.
6 січня 1448 року село згадане в найдавніших записках Галицьких судів 1435—1475 років під час розгляду справи № 1937 між шляхтичами Бучацькими та галицьким старостою Миколаєм з Любіна Паравою (лат. Nicolao de Lubin Parawa).
До теми: Тисячолітні поселення й підземні ріки: село Незвисько, яким ми його не знаємо
На полі під назвою «Городище» були насипані вали. Переказ каже, що цими валами (297 м понад рівнем моря) були присипані сліди присутності давніх племен, а як показує знахідка римських монет і різного військового знаряддя, це могли бути римські оборонні укріплення.
Під валами було джерело, від якого вода водогоном надходила до резиденції власника поля Бялого, а село брало воду просто з джерела.
На полі «Городище» (власність родини Бялих) працювали археологи: професори Ярослав Пастернак із Львова, Козловський із Варшави, зі Стокгольму (Швеція) — в 1933—1934 й 1938—1939. Найбільше знахідок зібрав професор Козловський у 1938—1939 рр.
Читайте також: Карлсберг, врятовані реліквії та перші німецькі колоністи Коломиї: досліджуємо Маріягільф
Село ділили на «кути»: в напрямку до Передівання — однойменний “До Передіваня , у напрямку Городенки — «Могилки», до села Стрільче — «Луг», а до Бабина — під “Черлиною» (тут колись був над Дністром ліс, а також кар’єри теребовельського пісковику та місця випалювання вапна).
За селом був цвинтар і стара церква, яку згодом знищили. А над рікою височів дерев’яний храм.
Існує легенда ,що в одній з частин села “Острові”, колись викопали золотого лева вагою 9 кг.
6 січня 1448 року село згадане в найдавніших записках Галицьких судів 1435—1475 років під час розгляду справи № 1937 між шляхтичами Бучацькими та галицьким старостою Миколаєм з Любіна Паравою (лат. Nicolao de Lubin Parawa).
Село мало громадського поля (пасовиська й обочи) близько 2000 морґів і орного теж близько 2000 морґів і 60 морґів лісу.
До Городниці було прилучений присілок Передівання (прибл. 60 хат з полем бл. 300 морґів). Мешканці присілка — українці, 250 осіб. Школа 1-клясова українська, читальня «Просвіти», кооператива. В Городниці школа 3-клясова утраквістична (двомовна).
У селі були читальня «Просвіти», кооператива, товариства «Сільський Господар», «Союз Українок», «Рідна Школа», «Січ» (спортивне, пізніше «Луг»).
Під час вторгнення комуністів в село, було знищено куркульські родини, забрано їхні маєтки та землі, а частину людей які були спротивниками радянської влади було вислано та знищено. Зокрема під час радянщини постраждали родини Черепів, Кучмеїв, Коломийчуків, Бялих, Чермаків та інші.
В селі активно діяли учасники ОУП УПА. На окраїнах села була родина ,де один з синів був учасником в битві Під Крутами .
У селі були такі прізвища: Коломийчуки, Передерки, Маркивичі, Лукавецькі, Вознятовські, Воробці, Срайки, Москалики, Дутки, Черепи, Козаки, Бордуни, Чорні, Чермаки.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com.
Інформацію підготувала Наталка Сандецька
