Діда мороза ми знаємо з дитинства. Дітвора з нетерпінням чекала на прихід цього героя та його подружки. Але хто ж насправді такі дід мороз та снігуронька.
У цьому питанні розбирався Інформатор Калуш.
Більшість українців відмовились від цих персонажів після 2014 року. Тоді усвідомили, що у нас є по-справжньому власний та дорогий герой — Святий Миколай. Та дехто може вважати діда мороза та снігуроньку хорошими й досі, адже вони були насаджені нам ще з дитинства. Але давайте розберемось, хто це насправді та чому ми кликали їх у власні домівки.
Міфологія давньослов‘янських племен розповідає, що дід Мороз був повелителем зими та морозів. Його називали по-різному залежно від регіону: Тріскун, Студенець, Карачун, Зимник і, звичайно, Мороз. Він поставав у образі велетенського злого діда, який заморожував людей разом із худобою та всіма їхніми припасами. Задобрити його можна було принісши жертву. У деяких племен — навіть людську. Посеред лісу до дерева прив’язували молоду дівчину. Коли зранку її знаходили замерзлу та ще й вкриту льодом чи снігом, то вважали, що Мороз прийняв жертву і люди переживуть зиму. З цього, можливо, у радянській культурі з‘явилась супутниця персонажа — снігуронька.
За віруваннями наших предків, Мороз вночі у люті морози ходив попід вікнами від хати до хати й кликав людей на ім’я. Той, хто відгукувався, вмирав. Вірили, що саме він міг занапастити урожай. З цього і вірування, що чути оклики на своє ім’я — погана прикмета. А у мішку “з подарунками” він носив голови мертвих. Шуба червона через те, що забризкана кров’ю. Саме це створіння і називали дід Мороз.
Як новорічний дарувальник він поступово викристалізовується на початку XX ст. у росії в ході впровадження соціалістичної обрядовості, яка за своєю сутністю була антирелігійною, антикапіталістичною й антизахідною. У СРСР вели жорстоку боротьбу з різдвяним персонажем — Святим Миколаєм, що дало змогу дідові морозу зайняти його місце. Перше дитяче новорічне свято у СРСР організували в Харкові, а згодом – у москві. Спочатку новорічні заходи з дідом морозом мали сприяти ідеологічному вихованню радянських дітей. Згодом він вкоренився в суспільстві, як добрий новорічний персонаж, який приносить подарунки під ялинку слухняним дітям. Потім, ще у радянські часи, частина суспільства почала повертатись і до святкування Миколая. Тим часом дід мороз знецінювався у суспільстві. Доказ – безліч шаржів та анекдотів.
Підсумовуючи, виходить, що відмова від діда мороза — це відмова від російського варіанту святого Миколая, який пережив радянські часи. На відміну від нав‘язаного совітами героя, святий Миколай є реальним історичним персонажем. Приходить уночі, ставить подарунки під подушкою, та має сакральне значення для українського суспільства.
Фото: Радіо Слобода
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 823
