Наші діти читатимуть про це в підручниках. А ми сумно згадуватимемо цей надскладний рік, все ще не вірячи, що це трапилось з нами.
Ми зустрічали й проводжали в останню дорогу наших героїв, ми бачили черги під військкоматами в перші місяці війни, ми бачили страх і розпач в очах одне одного. Ми відчуваємо його досі…
Ми збирали сили в кулак і після неспаних ночей йшли до праці, ми добирали слова, аби пояснити дітям, що відбувається. Ми й досі їх не підбираємо.
Коли лунає “Щедрик”, коли колядувати просяться дітлахи, коли за святковим столом збирається сім’я, а… радості так і нема.
Країна затерпла від 24 лютого. Прямо в ці хвилини Бахмут стирають з лиця землі. Просто зараз наші захисники в морозі й темряві відвойовують сантиметр за сантиметром українську землю. Хіба до веселощів?
Тому замість привітань журналісти Інформатора пишуть вам подячного листа. Бо ми були разом, бо нам небайдужа доля країни, рідного міста, майбутнє наших дітей.
І завтра, як і всі ці дні від 24 лютого, для нас настане не новий рік, а 312 доба протистояння України вселенському злу. А скінчиться все днем, коли на радощах та в сльозах ми вийдемо в прямий ефір з криками “Перемога!”
І ви підхопите…
Ми подумки обіймаємо кожного, хто нині в сум’ятті, кому одиноко, поруч кого нема найдорожчих, чиї рідні нині спинами закрили нас від осатанілого ворога… і тих, хто в цій війні втратив рідних, і тих, хто приїхав з іншого кінця України, втративши дім, сімейні фото, відчуття тверді під ногами.
Ми з вами, ми для вас. Настільки щиро, наскільки можемо, настільки відверто, наскільки вдається, так віддано, як тільки вміємо.
Тримаймося разом, бо ми сила. Двері нашої редакції завжди відчинені для вас, ваших історій та повідомлень.
Слава Україні! Слава героям! І, ясна річ, смерть ворогам!
