Заборонений, незручний, занадто конфліктний Василь Стус: сьогодні поету виповнилося б 85

Радянська влада настільки боялася його й ненавиділа, що восени 1983 року забрала життя Великого поета… Сьогодні Стусу могло б бути 85 років.

Ділиться Інформатор.

На честь його Дня народження редакція вирішила згадати свої найулюбленіші вірші Стуса й трохи покопалися у фотоархівах.

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що вам, богове, низько не клонюся

в передчутті недовідомих верств.

Що жив-любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям,

як син, тобі доземно поклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі,

і чесними сльозами обіллюсь.

Так хочеться пожити хоч годинку,

коли моя розів’ється біда.

Хай прийдуть в гості Леся Українка,

Франко, Шевченко і Сковорода.

Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,

уже не ремствуй, позирай у глиб,

у суще, що розпукнеться в грядуще

і ружею заквітне коло шиб.

Так явно світ тобі належать став,

що, вражений дарованим багатством

оцього дня, відчув як святотатство:

блукати лісом, йти межи отав,

топтати ряст, аби спізнати в зорі

наближення своїх гріховних прав.

Рушай вперед. І добротою хворий,

розтань росою димною між трав.

До теми: Василь Стус: шо почитати про Великого Українця?

Ми сиділи за пляшкою шампанського

в тихенькому прокуреному кафе.

І вона відчувала себе царицею,

Афродитою, що проминувши рибалок

(за столиками забивали козла),

алкоголіків, невтомних шукачів

великих жіночих бюстів,

щойно зайшла в таверну,

де тінь, і вино, і прихисток.

А коли ми вийшли

на знелюднілий вечірній берег

і я, не ждучи нагоди,

спробував її взяти,

хвиля відбігла, наче сторожовий пес,

якого чекає попереду

чорна робота.

Так тонко-тонко сни мене вели

повз кучугури й урвища — додому,

туди, назустріч горю молодому,

де в кілька вод мої жалі текли

устами матері, дружини й сина.

Знялась моя жалоба до небес,

бо замість дому був дубовий хрест

так грубо струганий. І в ту хвилину

я був збагнув: ховається життя

за смерті паравани ажурові,

що, люблячи, ми з люблячого крові

річками точимо. Аби знаття,

я б свого серця не віддав нікому

і не стирав би марне постоли.

Так тонко-тонко сни мене вели

повз кучугури й урвища — додому.

З днем народження, Поете!

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com 

Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237.

Остап Микитюк