Коломияни пам’ятають Романа Фурика як веселуна й вольову особистість. В колі друзів чи родини важко було в ньому впізнати серйозного УБОЗівця. І навіть на війні вмів пожартувати, аби вивести побратимів зі ступору. 8 років тому Романа не стало: загинув при виконанні біля Станиці Луганської від кулі снайпера.
Сьогодні громада Коломиї згадала Герої і помолилась в нього на могилі. А Інформатор згадає історію цього мужнього і доброго чоловіка, чиї плечі закрили нас від ворогів.
Народився Роман Фурик 20 лютого 1963 року в коломийській робітничій родині.
Навчався в середній школі № 1 м. Коломия. Зараз на стінах цієї школи встановлена таблиця його пам’яті.
Займався спортом, музикою. Закінчив музичну студію по класу баяна. 1981 року був призваний до лав армії.
Після строкової служби влаштувався на роботу на Коломийський завод сільськогосподарських машин і заочно вчився на історичному факультеті Чернівецького університету.
1985-го розпочав службу у Коломийському відділі міліції, в інспекції у справах неповнолітніх, в карному розшуку, а з 1993 перейшов в Управління по боротьбі з організованою злочинністю. За 20 років служби у правоохоронних органах — десятки особисто знешкоджених правопорушників, ножове поранення, яке дістав 2002 у сутичці з озброєним злочинцем. 2006-го вийшов на пенсію з посади оперуповноваженого коломийського відділу УБОЗ.
Ще з 1980-х захопився бойовими мистецтвами та філософією сходу, отримав інструкторську атестацію, здобув будо-паспорт у школі Хаберзетцера.
Був тренером з карате-до, мав своїх учнів, заняття проводив безплатно.
Учасник першого в Україні чемпіонату з бойових мистецтв, мав чорний пояс. Тренував хлопців і в міліції.
Захоплювався мотоциклами, після виходу на пенсію став членом коломийського мотоклубу «Карпати», суддею І категорії з мотоциклетного спорту, — судив міжнародні та всеукраїнські змагання, а також майстрував мініатюрні фігурки мотоциклів з усіма найдрібнішими деталями і дарував їх знайомим.
Брав активну участь у подіях Революції Гідності, під час протистоянь на барикадах київського Майдану дістав поранення в обличчя від вибуху світло-шумової гранати, — під лівим оком залишився шрам.
Відтак долучився до Коломийської самооборони, а згодом і очолив її.
З початком російської збройної агресії проти України і бойових дій на Донбасі пішов на фронт добровольцем.
Підполковник міліції, старший інспектор батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець», він був відряджений до 1-го батальйону оперативного призначення імені Кульчицького військової частини 3066 Північного ОТО НГУ, — заступник командира взводу.
Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, зокрема на 2-му блок-посту Слов’янська, в районі м. Дебальцеве. Наприкінці 2014 вирушив у третє відрядження до зони АТО, — під Луганськ.
9 січня 2015 близько 12:30, під час виконання бойового завдання з патрулювання території в районі пішохідного переходу через річку Сіверський Донець на околиці селища Станиця Луганська, по вулиці 5-та Лінія, підрозділ батальйону НГУ потрапив у засідку, влаштовану незаконним збройним формуванням.
Під час двогодинного бойового зіткнення атаку вдалося відбити, — на допомогу прийшли інші підрозділи НГУ та МВС і бронетехніка ЗСУ, — але в ході бою загинуло двоє та поранено 14 військовослужбовців.
Коли командира взводу поранили, Роман прийняв командування і не допустив паніки серед молодих «необстріляних» бійців, прикривав вогнем відхід побратимів.
У бою дістав смертельного поранення кулею снайпера, яка перебила сонну артерію, — помер під час евакуації. У тому ж бою загинув старший солдат резерву Роман Лагно.
13 січня провести в останню путь Героя прийшло понад тисяча коломиян, похований у Коломиї на Алеї Слави. Залишились батьки, молодший брат, дружина Уляна та двоє синів, Віталій і Максим.
Життя світлої людини так легко вмістити на одній сторінці, і так важко було б пройти його слідами.
У пам’ять про Героя у Коломиї проходять турніри пам’яті Романа Фурика з міні-футболу.
Щороку на його могилі збираються рідні, друзі, побратими, сусіди й колеги.
Фото зі сторінок побратимів та друзів Романа Фурика, а також сторінки міського голови
Наталка Сандецька
