У Коломиї гідно провели в останню дорогу сотенного УПА Мирослава Симчича | Фоторепортаж

Сьогодні не лише Коломия у скорботі, але і вся наша Україна. Бо провели в останню дорогу гідного бійця, сотенного УПА, політв’язня, почесного громадянина нашого міста та Львова, Героя України – Мирослава Симчича “Кривоноса”. Такі, як він не помирають…Вони назавжди залишаться в пам’яті та серці.

Інформатор разом з патріотичною громадою міста, владою та гостями Коломиї провів в останню дорогу Кривоноса.

Чин похорону розпочався у Катедральному соборі Преображення Хрисового, далі процесія пройшлася вулицею Театральною до ратуші, а звідти рушили на міське кладовище “Монастирок”, де Героя і поховали.

Щоб віддати честь та провести в останню путь сотенного УПА, приїхало чимало відомих громадських та релігійних діячів. Очолив похорон Єпископ Чернівецький преосвященний кир Йосафат Мощич у співслужінні з численним духовенством Прикарпаття.

Мирослав Симчич народився 5 січня 1923 р. в с. Вижний Березів на Косівщині в родині селян. 3 ініціативи маминого дядька Григорія Голинського, колишнього курінного УГА, навчався в “Рідний школи” в с. Нижній Березів. 1939 р. пшов до вечірньої школи в с. Середній Березів.

1941 р. вступив до Юнацької ОУН. За німецької окупації – учень ремісничої школи в Коломиї. Восени 1943 р. скерований до куреня УНС. Навесні 1944 р. курсант старшинської школи в с. Космач. По закінченні очолив чоту в сотні «Криги» в БУСА. Від листопада 1944 р. – командир чоти в Березівський сотні.

15. 01. 1945 р. командував знаменитим Рушірським боєм. Отримав поранення в руку. Якийсь час по загибелі сотенного «Мороза» очолив Березівську сотню.

04. 12. 1948 р. в сутичці з МГБ потрапив непритомний в полон. 1949 р. військовим трибуналом у Станіславі засуджений на 25 років позбавлення волі.

7. 12. 1963 р. звільнений, але 30. 01. 1968 р. заарештований повторно.
1985 р. звільнений, відбув у неволі 32 роки, 6 місяців і 3 дні. Повернувся до м. Запоріжжя, де мешкала дружина Раїса, сини Ігор і Мирослав.

27.03. 1996 р. отримав ордер на однокімнатну квартиру на бульварі Л. Українки в Коломиї, де проживав з дружиною Раїсою до останніх днів.

Очолював у Коломиї Братство ОУН-УПА. Проводив велику громадську і просвітницьку роботу.

14. 10. 2022 р., згідно з указом президента, став Героєм України.

Все, що зробив Мирослав Симчич для кожного з нас та України, не можна перечислити в одному матеріалі. Завдяки славному воїну наша Держава живе і далі бориться за незалежність. Він був, є і буде прикладом для всіх нас та майбутніх поколінь.

Вічна пам’ять! Слава Україні!

Вікторія Ровенчук