До війни неможливо морально підготуватися. Можна вимкнути емоції і, стиснувши зуби, взятися до дій. Можна відкласти колишнє життя і кинутися у волонтерство, як це зробили активісти центру “Локомотив”.
Інформатор разом із засновником волонтерського центру “Локомотив” Ігорем Костюком пригадував перші дні повномасштабної війни, аби зберегти ті тривожні дні й ночі в історії.
У перші тижні війни знайти необхідну амуніцію, спецобладнання чи навіть турнікет було завданням із найвищим рівнем складності. Спершу товари зникли з українських інтернет-магазинів, а з березня у найближчій до нас Польщі чи Румунії навіть наколінників було не знайти. Але ми були б не ми, якби не стали сильнішими в цій війні.
Чотири дні знадобилось коломиянам, аби організувати перший волонтерський хаб підтримки військових та ВПО.
28 лютого у ФСК “Локомотив” уже яблуку ніде було впасти. Щоб передати допомогу коломияни ставали в чергу, волонтери не встигали розсортувати речі. А тим часом з фронту приходили нові й нові запити: пальне, форма, плитоноски, оптика, харчі…
Десятки поїздок на передову машинами, вщерть забитими допомогою для військових, тисячі переселенців, які знайшли тут підтримку й опору, сотні волонтерів, які віддавали свій час, сили і віру спільній справі.
За допомогу мешканцям звільнених міст і сіл Київщини волонтерський центр отримав подяку від жителів Бучанського району.
А за людяність. порядність та допомогу – від командування Сил спеціальних операцій ЗСУ.
Пригадаймо часи гартування нації, аби наші діти не думали, зо перемога далась Україні малим коштом.
У річницю повномасштабного вторгнення згадаймо тих, хто став щитом для мільйонів українців, хто вірою і правдою служить народу України. Дякуємо нашим захисникам, військовим медикам, волонтерам, правоохоронцям, прикордонникам, працівникам прокуратур, СБУ за відданість та професіоналізм.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237
Розмову вела Наталка Сандецька