Опечалена Коломийська громада провела у вічний спочинок Героїв, які боролися до останнього за волю та незалежність нашої країни та загинули Донеччині.
Інформатор віддав останню шану воїнам, щоб про їхні подвиги та життя усі знали та пам’ятали.
Чин похорону розпочався з Богослужіння у соборі Преображення Христового УГКЦ, далі траурна колона вирушила вулицями міста. Поховали Героїв з усіма військовими почестями на міському кладовищі.
Михайло народився 18 липня 1991 року у селі Малий Ключів. Був первістком у сім’ї Василя та Світлани Николаївих. Ріс здоровою та слухняною дитиною. У 7 років пішов до школи в рідному селі, а після закінчення школи вступив у ліцей, де здобув професію електромонтера.
У 2009 році Михайло пішов до армії. Повернувшись додому, через деякий час, познайомився з чудовою дівчиною Наталею зі Львова. Знайшовши своє кохання, підтримку та опору в 2015 році вони одружилися, будували своє сімейне помешкання в місті Коломия. В них народилися двоє чудових дітей: Михайло (7 років) та Ксенія (1 рік).
Коли почалася війна, Михайло один із перших прийшов у військкомат та записався в лав Збройних Сил України, коли його дочці було лише 11 днів. Через кілька місяців був переведений до Івано-Франківська. Пізніше під Київ, а згодом на Донецький напрямок, де й загинув Герой.
Сергій Володимирович Правдивий народився 07 серпня 1991 року в місті Новомосковськ Дніпропетровській області. Вчився та проживав в Енергодарі Запорізької області, закінчив школу в 2008 році.
Потім навчався в Запорізькому економічному коледжі. Після навчання працював у відділенні Дельтабанку м. Запоріжжя.
З початком війни у червні 2022 року призваний до Збройних Сил України. Герой проходив службу у військовій частині міста Маріуполь.
Загинув 17 лютого 2023 року від кулі снайпера в Донецькій області під Вугледаром. У загиблого залишилося 2 неповнолітніх дітей, мама та 4 братів та сестер.
Тимчасово мама з братом та сестрою проживають у місті Коломия, як ВПО, тому поховали Героя на міському кладовищі Коломиї.
Життя обидвох наших Героїв було наповнене радістю й коханням, вірними друзями, люблячою сім’єю. Їх всі знали, як добрих друзів, хороших синів та братів, люблячих батьків та чоловіків.
Їх цінували за мужність і рішучість, добре серце, міцний характер і хороше почуття гумору.
Вічна пам’ять та слава Героям! Вони не вмирають, а навіки залишаються у наших серцях!
Вікторія Ровенчук
