У Коломийському ліцеї №5 провели урок пам’яті Героя Михайла Гаєвого

У Коломийському ліцеї № 5 відбувся урок пам’яті Героя України з Нижнього Вербіжа – Михайла Гаєвого, який був випускником Шевченкової школи. Учні 11 та 7 класу дізналися більше за бійця, який також навчався з ними в одній школі та віддав своє життя за волю та незалежність нашої країни.

Пише Інформатор.

“Діти повинні знати своїх Героїв, пам’ятати про них, допомагати та підтримувати їхні сім‘ї, адже вони віддали за нас найдорожче – своє життя. Часто можемо побачити такі випадки, коли одних величають, а про інших не згадують. Ми повинні виправляти цю недбалість там не справедливість і пам’ятати кожного хто загинув в обороні України, чи то стрільця легіону Українських Січових Сирільців чи сотника Української Повстанської Армії, чи солдата Збройних Сил України”, – розповідає студент ПНУ ім В. Стефаника та КНУ ім. Т.Шевченка, практикант Остап Свищук, який проводовив ці уроки, а у свій час також тут навчався.

Діти почули коротку історію життя Героя, яку можете прочитати і ви.

Гаєвий Михайло Петрович народився 28.02.1984 р. у с. Нижній Вербіж у сім’ї Гаєвого Петра та Оксани. Ріс допитливим і жвавим хлопчиком. Полюбляв ходити на риболовлю, разом зі старшим братом Андрієм (теж випускник школи №5, а зараз військовий) гралися «у війну» (або все, що пов’язане з військовою справою). Як і всі діти грали футбол на полі біля дому, купалися в річці – було активне дитинство, сповнене пригод.

З 1991 по 1999 рр. навчався у Коломийській загальноосвітній школі № 5 ім. Т.Г.Шевченка. Михайло згадував, що вчителька математики (Варщук Д.І) «зіпсувала» йому атестат, бо з усіх предметів мав “3”, а з математики – “4”. Після закінчення 9-го класу продовжував навчання у Коломийському індустріально-педагогічному технікумі, де у 2002 році здобув професію муляра; монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій. Восени цього ж року був призваний на військову службу, служив у Яворові.

У 2011 році одружився, з дружиною Світланою виховували двох дітей. Зараз його син навчається у нашому ліцеї у 5-му класі – Гаєвий Олег.

З 11. 12. 2014 – 08. 11. 2017 рр. служив добровольцем в АТО, перебував у гарячих точках: Мар’їнка, Авдіївка…

Коли приїжджав у відпустку, то важко було на нього дивитися, а тим паче щось питати. Хоч Михайло ніколи на впадав у відчай, завжди був веселим, умів пожартувати і підтримати розмову. Але всередині все нуртувало. Інколи розповідав як доводилося шукати чисту калюжу, щоб попити води, як днями голодували, але попри це не втрачали бойового духу та запалу.

Нагороджений такими нагородами:

• 01.10.2015 – Нагрудним знаком “Гідність та честь”
• 04.12.2015 – медаллю “За оборону рідної держави”
• 04.12.2016 –медаллю “За оборону рідної держави”
• 08.06.2017 – медаллю “За жертовність і любов до України”
• 23.08.2017 –медаллю “За оборону Авдіївки”
• 03.11.2017 – пам’ятним нагрудним знаком “72 Красноградська-Київська”

Після повернення з АТО працював далекобійником у Європі. Але у лютому 2022 року повернувся додому, мабуть, знав та відчував, що свою місію ще не виконав. І з 25. 02. 2022 р. у складі 10 ОГШБ стояв на захисті кордонів нашої держави. Казав, що мусить іти, що він має бути там, з побратимами.

Розповідали його однокласники, що коли у них була зустріч, то він пообіцяв, що вже «ТУДИ» не вернеться (адже недавно тільки повернувся з АТО), але, мабуть, не зміг стримати обіцянки.

30. 05. 22 року, під час руху автомобільною колоною, на трасі Лисичанськ-Бахмут, потрапили під ворожий артобстріл, внаслідок чого Михайло отримав важкі травми голови. Був доставлений у лікарню Бахмута, а згодом у м. Дніпро у лікарню ім. Мечникова, де було проведено кілька надскладних операцій з видалення осколків з голови та ампутація нижньої кінцівки.

На жаль 02.06.2022 Гаєвий Михайло помер. Похований Нижньому Вербіжі  на сільському кладовищі. Також у рідному селі вулицю, на якій народився і проживав Герой, перейменовано на його честь – вул. Михайла Гаєвого.

Посмертно нагороджений Орденом “За мужність” ІІІ ступеня за віддане служіння Україні і народу, вірність військовій присязі.

До слова, вчора, 28 лютого, Михайлові могло б виповнитися 39 років, проте не судилося.

У молитвах згадаймо нашого Героя, який загинув за волю і незалежність України.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com 

Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237

Вікторія Ровенчук