“Директор хоче, аби ми їли в їдальні”, – скаржаться студенти Коломийського економіко-правового коледжу, вбачаючи в цьому порушення власних прав і свобод.
Тож Інформатор вирішив перевірити, як харчують у навчальному закладі і розпитав директора про деталі.
Їдальня коледжу виглядає швидше, як кафе: просторо, чисто і досить сучасно. Замість довгого столу роздачі – барна стійка, замість короткого листа страв – розлоге меню та комплексні обіди: перші страви, гарніри, салати, м’ясні та рибні страви, млинці, вареники, пельмені.
Вартість коливається в межах 45 грн. І для будь-якої мами чи батька було б спокійніше знати, що дитина в обід поїла теплого і домашнього.
Але студентство коледжу – підлітки від 15 до 20 років, які не завжди згідні із думкою старших. А відтак у дворі коледжу зустрічаємо хлопців і дівчат з йогуртами, сухариками, шаурмою, іншим фастфудом. Воно і справді смакує: гостре, солене, виразне, з підсилювачами смаку.
“Наш заклад повинен надавати можливість гарячого харчування, – пояснює директор Коломийського економіко-правового коледжу Роман Гарат. – Працює у їдальні людина фахова, з досвідом роботи у громадському харчуванні, була поваром у кафе “Маленький Париж”. Знається на харчових технологіях, готує смачно, намагається вгодити дітям. Але часто на великій перерві студенти, минаючи їдальню, йдуть в магазини й численні вагончики фастфудів, що їх довкола колежу десятки. А потім до кабінету нашої медсестри черга: живіт болить, крутить, пече, нудить. А як воно може бути, коли на холоді чипси запивати кока-колою?”.
Власне, листи зі скаргами надійшли до редакції Інформатора через те, що директор грозить зменшити тривалість великої перерви з 30 хв. до 20 хв. Роман Гарат пояснює, що таке рішення ще не прийняли, але було б резонно внести такі зміни, адже заклад навчається у дві зміни і можна було б скоротити тривалість навчального дня, зрештою, менше використовувати світла, а ще при 20-хвилинній перерві студенти не бігли б аж на вокзал по хот-доги, шаурму і тости.
Якщо б спитали думки батьків, то ясна річ вони були б за здорове харчування. Але молодь хоче робити по-своєму. І поки вони матимуть кишенькові кошти, то їхній вибір не завжди буде на користь їдальні.
Справа могла б вирішитися, якби батьки сплачували за харчування за місяць наперед і не давали готівки дітям.
“У мене вже не лишилось варіантів, як втримати працівників їдальні на роботі: більше 5-ти місяців на рік коледж не працює. Хто готовий півроку дома сидіти без доходу. Та ще й наготують, а студенти йдуть по магазинах і фастфудах, як розрахувати кількість порцій в такому випадку. Одного дня вони йдуть в їдальню, а іншого – біжать по шаурму”, – пояснює Роман Гарат.
Дуже бракує адекватного розуміння, що здоров’я – це невичерпна криниця, втратити його в юності – це проблеми на все життя. А ще у країні досі немає стрункої програми популяризації здорового способу життя, а тому часто чуємо, що гречка – це “фу”, а ось соєва сосиска, залита кетчупом – клас.
Студенти, без сумніву, мають право обирати і всі ми часом дозволяємо собі некорисну їжу. Зрештою, чимало залежить і від батьків, бо виховання в першу чергу це функція сім’ї.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237
Наталка Сандецька
