5 віршів Тараса Шевченка, що щемлять українцям у часі війни

В дитинстві нас вчили не шукати собі ворогів, але шукати правди і світла в людях. Та виявилось, навіть живучи своїми проблемами, дбаючи про свої сім’ї та спільний добробут, ми дратуємо зверхнього, деспотичного сусіда.

До 209-ої річниці з Дня народження Тараса Шевченка, пригадаймо разом з Інформатором його слова, думки й послання нащадкам, адже недарма його назвали Пророком.

6 січня 1846 року поет Тарас Шевченко закінчив писати свій знаменитий “Заповіт”. 32-річний Шевченко вважав, що помирає і це його останній вірш. Адже у нього було запалення легень і лихоманка.

Вірш-медитація написаний Кобзарем у травні 1947 року у Санкт-Петербурзі й і входить до циклу “В казематі”.

Вірш ” Мені однаково” написано в Петербурзі орієнтовно в кінці 1839 — на початку 1840 р. Автограф твору не зберігся. Першодрук — у «Кобзарі» 1840 року.

У Т. Шевченка є ще один вірш «Думи мої, думи мої», написаний в Орській фортеці 1847 року. Після арешту Т. Шевченка за участь в Кирило-Мефодіївському товаристві, ув’язнено в казематах Третього відділу. Незабаром було виголошено ви­рок — призначити солдатом в Оренбурзький окремий корпус.

Вірш “І золотої й дорогої…” написаний 1849 року на Кос-Аралі  про втрачене дитинство. Скільки таких дитячих доль породила ця наджорстока війна…

Своє гірке й правдиве послання нащадкам «І мертвим, і живим…» Тарас Шевченко написав 14 грудня 1845 р. у селі В’юнищі на тодішній Переяславщині (нині це Канівський район Черкаської області), у маєтку поміщика Степана Самойлова, де поет перебував два тижні.

Уперше твір було надруковано в Лейпцигу – у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (1859), назва якої свідчить про те, що в той час Шевченка в освічених колах цінували так само, як Пушкіна. Також послання увійшло до «Кобзаря», виданого в 1860 р. у Петербурзі коштами Платона Симиренка.

Минають віки, тільки обличчя зла незмінне, стали жорстокішими його методи, смертоноснішою – зброя, ще більш необґрунтованою його ненависть… Виростає й лють українців. Наш народ перетворився на гранітний кулак, і він б’є.

А хочеться – в ідилію “Садка вишневого…”, а хочеться у світанки тихі, серед полів у колоссі… Мир обходиться нам високою ціною, вочевидь, найвищою за історію людства.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com 

Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237