Є люди, які своїм життям показують, що немає нічого неможливого. Навіть якщо у їхньому житті сталося щось, що могло зламати. Герой сьогоднішньої історії – Микола Татевосян. Чоловік з неймовірною харизмою, непростою долею, але незламною волею до життя та неабиякою силою духу. На жаль, в лютому цього року його життя обірвалося, але добрі справи, які зародилися в ньому, продовжують жити.
Розповідає Інформатор.
У 2014 році життя Миколи Татевосяна перевернулося з ніг на голову. Лікарі, розглядаючи його результати томографії головного мозку, в один голос стверджували, що людина з такими показниками не може ані розмовляти, ані рухати кінцівками. Але його жага до життя показувала протилежне. Зрештою він був змушений сісти в інвалідний візок. В той час доля звела його з харківським тренером з армреслінгу Вадимом Красовим. Вже за рік під його наглядом та керівництвом, Микола у Польщі став чемпіоном світу з армрестлінгу.
В наступні роки він, не покладаючи рук, тренувався і вже у 2019 році отримав 7 запрошень із різних країн на змагання найвищого рівня. До слова, наш герой брав участь не тільки у турнірах серед осіб з обмеженими можливостями, а й змагався з абсолютно здоровими людьми.
Продовжуючи тренуватися Микола Татевосян стає майстром України міжнародного класу з пара-армреслінгу. Він – 11-ти разовий чемпіон України, 9-ти разовий чемпіон Кубка світу й багаторазовий чемпіон та призер чемпіонатів Європи та Світу. Також він рекордсмен світу в дисципліні суворий підйом на біцепс.
“На моєму рахунку понад 12 кг медалей”, — ділився свого часу спортсмен.
А потім почалась повномасштабна війна.
З перших місяців вторгнення Микола, бувши у колясці, допомагав Харкову. Він волонтерив, розвозив їжу у найнебезпечніші райони міста, залучаючи при цьому й інших людей з інвалідністю.
“Він був доброю і чуйною людиною й допомагав усім. І в довоєнний час, і під час війни. Він показував своїм життям, що немає нічого неможливого. Він любив повторювати: треба робити все що можеш, все що у твоїх силах, не зважаючи де ти є і використовувати будь-яку нагоду, щоб хоч якось корисним!” – згадує про нього кохана дівчина Світлана.
Евакуювавшись, пара опиняється у Франції. І навіть там чоловік всіляко допомагав нашим захисникам і постійно генерував ідеї, як це можна зробити ще ефективніше.
Доля йому в цьому сприяла. З волонтером зв’язалась одна з асоціацій і запропонувала поїздку в Ренн на футбольний матч єРенн-Шахтар”, який мав відбутися в лютому.
“Ми вирішили на цей матч поїхати. І Миколі прийшла шалена ідея – потрібно підписати прапор у команди “Шахтар” і потім його віддати на аукціон для потреб на ЗСУ”, – розповідає дівчина.
Але 18 лютого його серце перестало битися…
“І поїздка само собою стала неактуальною. Але ті, хто організовували її, перетелефонували мені й запитали чи я поїду, чи ні. Звісно вони знали про те, що сталося. Я сказала, що звісно ні, але є така ідея. Вони мені допомогли її завершити”.
Французькі волонтери пошили український прапор саме для цієї ідеї. Світлані таки вдалося потрапити на той матч і підписати прапор у всієї команди. Тепер, щоб довести Миколину ідею до кінця, вона шукає великий фонд, який би погодився провести такий аукціон і допомогти Збройним силам України.
Щиро сподіваємось, що все вдасться.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237
