Сьогодні, 15 травня, минає 155 років від Дня Народження українського письменника, громадського діяча, доктора права, відомого адвоката на Галичині, який довгий час проживав у Коломиї, де й похований – Андрія Чайковського.
Пише Інформатор.
Андрій Якович Чайковський також був діячем Національно-Демократичної Партії та одним з організаторів Українських Січових Стрільців (УСС), повітовим комісаром ЗУНР у Самборі.
Андрій Чайковський увійшов в українську літературу наприкінці XIX століття і працював на її ниві чотири десятиріччя. Його численні оповідання й повісті були високо оцінені Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Осипом Маковеєм. Наші уявлення про західноукраїнський літературний процес кінця XIX – початку ХХ століття будуть неповними без осмислення його творчості. Він збагатив українську літературу творами, в яких реалістично показав галицьку дійсність, створив картини побуту різних верств населення краю. Чайковський-адвокат написав цілий ряд оповідань та нарисів “з судової зали”. Плідно, хоч і з неоднаковим успіхом, працював він в жанрі історичної повісті.
Прихисток у Коломиї
Родина Чайковських в історії Коломиї залишила помітний слід. Зокрема, дружина Андрія Чайковського Наталія очолювала товариство «Союз Українок». Дочка письменника Марія Ставнича редагувала часописи «Жіноча доля», «Світ молоді», «Жіноча воля».
21 грудня 1928 року у Львові відбулись урочистості з нагоди святкування 40-літньої громадсько-політичної й літературної діяльності Андрія Чайковського, а 2 березня наступного року естафету Львова перейняла Коломия.
На 21 вересня 1934-го припала золота дата вінчання, адже пів-віку тому доля правника-початківця Андрія Чайковського звела з вчителькою Наталею Гладилович. Однак осінні краєвиди за вікном навіювали депресію, пов’язану з прогресуючою, невиліковною хворобою письменника…
Останній ювілей
На 21 вересня 1934-го припала золота дата вінчання, адже пів-віку тому доля правника-початківця Андрія Чайковського звела з вчителькою Наталею Гладилович. Однак осінні краєвиди за вікном навіювали депресію, пов’язану з прогресуючою, невиліковною хворобою письменника…
“Якби я видужав, і міг би працювати, я написав би ще одну повість, але вона була б зовсім інша, як усі попередні”, – казав своїй дружині Андрій.
Погіршувалось здоров’я, і нічим не міг зарадити помираючому Чайковському лікар Володимир Ганківський. А на Різдво, взагалі розплакався, як дитя, бо життєлюбом був, який враз гостро передчував свій близький кінець. Перед Великодними святами Чайковський забажав висповідатися. Святі Таїнства приймав лежачи, бо не міг уже сидіти, проте і з цього сумного епізоду не оминув покепкувати, сказавши: “Тепер маю уже паспорт на другий світ”.
2 червня 1935 року, о 9-й годині “душа його покинула знеможене тіло”, так написало Варшавське видання “Наша культурая”.
Небаченої досі людності “…з усієї галицької волости” зібралося тоді під стінами Народного дому, балкони якого завішані чорною матерією. Жалобна процесія з тринадцятьма священиками, рушила на старий цвинтар «”Монастирок” поблизу церкви Благовіщення. Це були справді “княжі похорони”, як написали згодом учасники тих подій.
Вшанування памʼяті
13 липня 1988 року вперше відкрито вшанували роковини А. Чайковського у Коломиї. Наступного року, з дозволу міськради відбулися вечори памʼяті, а в музеї було розгорнуто виставку меморіальних речей А. Чайковського, які чекали свого часу у фондах.
У 1990 р. одну з коломийських вулиць перейменували на вул. Андрія Чайковського.
1 червня 1991 року в селі Гордині освячено памʼятний знак.
У 1992 році відкрили меморіальну дошку Андрію Чайковському у Коломиї.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237
