Вишиванка – то біла перша інформативна візитка українця. Такий собі давній QR-код. За орнаментом, типом вишивки, полотном та оздобою визначали статус, регіон і навіть рід заняття родини. Сьогодні ми дістаємо з бабусиних скринь давні вишиванки, оновлюємо і носимо, або ж бережемо як сімейну реліквію.
У День вишиванки журналісти Інформатор розповіли історії своїх улюблених сорочок. Діліться своїми розповідями про найбільш дорогі серцю вишиванки з нами.
Червоне – то любов
Моя перша вишиванка була багацька: бабця подарувала сорочку, оздоблену червоними нитками і парчею. А сестрі таку саму тільки блакитну. А спідниці нам пошила з американської хустки. Хто таку мав коли-небудь?
Ота вишиванка мені найдорожча, і я страх, як шкодую, що не зберегла її донині. Бабця б із засвітів дуже тішилась, якби онуки носили ці сорочки…
Першу власну вишиванку я змогла купити вже у 19 років: на тонкому марлевому полотні з мережками і турботою, вкладеною пані Марією у роботу. Сама ж ніяк не маю терпіння почати і завершити власну. Можливо, колись на пенсії вишию паси гуцульським орнаментом для сина і його діточок. Аби він мав згадку і цю таку важливу прив’язку до свого роду.
Наталка Сандецька, редактор Інформатора в Коломиї
Узір з журналу
Свою першу вишиванку пам’ятаю ще з шкільних років – традиційна червоно-чорна вишивка на білому полотні. Згодом дуже популярними стали вишиванки з різнокольоровими квітами. Саме таку, в фіолетових відтінках, для мене вишила бабуся. Узір вона знайшла в журналі.
Це була моя улюблена сорочка, яку я одягала дуже часто.
Але найдорожчою для мене стала весільна вишиванка. Взагалі, мені дуже подобається ця ідея сімейних вишиванок. Як на мене, це стильно й витончено. Для тих, хто відчуває єдність сім’ї, підтримку найрідніше – чудовий вибір.
Ольга Пукавчук, заступник редактора
Зі школи
Свою першу вишиванку я одягла на свято Букварика. Підготовка тривала кілька днів, адже сорочка належала бабусі. Її треба було підшити, гарно випрасувати усі складки. Зранку в мене був етнолук: довга блакитно-синя сорочка, гарні запаски з червоними візерунками, кептар з хутра та червоне чільце. Навіть взуття гуцульське було.
Пам’ятаю, як моїй бабусі казали, що на цьому святі я була втіленням української культури та автентичності. Гарний комплімент, але тоді я не розуміла його сенсу. І вже з віком відчула, що в той день я не просто була одягнена у вишиванку. У ній була моя душа.
Христина Бойчук, журналістка
До кольору- до вибору
Для мене вишиванка – це генетичний код нації, це щось особливе та унікальне, те що відрізняє нас від інших народів та об’єднує з нашими предками. Найбільше мені до вподоби гуцульський та покутський стрій, мабуть тому, що це рідне та близьке серцю. Зараз маю декілька вишиванок-фаворитів, одна з них це та, що вишила мені моя мамуся, інші – це вишиванки з гуцульським орнаментом, які я обожнюю одягати у святкові дні.
Зараз маю в планах придбати ще одну старовинну верховинську сорочку, яку буду одягати під свій улюблений гуцульський сардак. Я закохалася в український національний одяг ще з дитинства, коли пішла на гурток народних танців, з тих пір ця любов залишилася зі мною назавжди.
Вікторія Ровенчук, журналістка
Вітаємо вас, рідні наші. Хай нас об’єднують вічні символи України. До перемоги і без ліку віків після відновлення миру!
Слава Україні!
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com
Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237
