Сьогодні, 23 травня, у Коломийському ліцеї №7 відбулася урочиста церемонія відкриття та освячення меморіальних дошок загиблим воїнам: Валерію Кривді, Ігорю Кубацькому та Ігорю Калину, які віддали свої життя за волю та незалежність нашої країни та були випускниками цього освітнього закладу.
Інформатор побував на заході та зробив для Вас фоторепортаж.
Вшанувати пам’ять мужніх бійців, відданих синів рідної землі, справжніх патріотів прийшли рідні, близькі, друзі, побратими, представники влади, священники, учні та педагоги.
Розпочали захід із Державного Гімну України, який виконав військовий оркестр 10 окремої гірсько-штурмової бригади. Вслід за ним присутні мали можливість ознайомитися з біографіями військовослужбовців та помолитися за їхні душі єднаючись у панахиді разом зі священниками – отцем Володимиром Гуменюком та отцем Сергієм Дмитруком.
На завершення заходу присутні поклали квіти та лампадки до меморіальної дошки, яка стала безсмертним символом пам’яті Героїв.
Ці пам’ятні дошки будуть нагадувати наступним поколінням про героїчні вчинки військовослужбовців, а пам’ять про Героїв назавжди залишиться в наших серцях.
Валерій Кривда
Народився 14січня 1971р. в м. Коломия у сімї Петра та Наталії. З 1978р. по 1986 р. навчався в Коломийській школі №7. Згодом здобув професію електромонтера в Коломийському професійно-технічному училищі №17.
Змалку захоплював всіх своїм позитивом і бажанням допомогти словом чи ділом в будь-якій ситуації.
У 1988 -1990рр. служив у армії. Після повернення працював на заводі «Електрооснастка». У молодому віці залишився без батьків.
Був справжнім чоловіком, найкращим у світі батьком; цінував справедливість і любив Батьківщину. Хотів, щоб його діти жили у вільній і незалежній Україні.
В перші дні війни, в лютому 2022р., пішов добровольцем у військкомат і був мобілізований до лав ЗСУ.
Головний сержант Кривда Валерій (позивний «Захар») захищав Україну у складі військової частини А4053, 115 бригади 2 батальйону окремого взводу «розвідка». Воював у Донецькій та Луганській областях (Сєверодонецьк, Лисичанськ), достойно протидіяв ворожим бойовикам, безстрашно виконував бойові завдання на нульових позиціях.
Нагороджений грамотою за сумлінне виконання службових обов‘язків, ініціативу і старанність, високий професіоналізм та наполегливість.
18 серпня 2022р. під час виконання військового завдання в н.п.Опитне Покровського району Донецької області під час мінометного обстрілу противника загинув миттєво.
Почесний громадянин міста Коломиї.
Похований Герой в м. Коломия на Алеї Слави (міське кладовище).
Ігор Кубацький
Народився 22.05.1968 року в місті Коломия у сім’ї Ярослава та Ганни. З 1975 р. по 1983 р. навчався в Коломийській школі №7, яку закінчив з відзнакою. Багато читав і займався спортом. З 1983р. по 1986 р. – студент Коломийського технікуму МОД .
1987 -1990 рр. – служба в армії , в морфлоті на Балтійському морі.
З 1990 р. по 1993р. навчався заочно в Львівському лісотехнічному інституті. Працював на заводі «Електрооснастка».
2 червня 2022 р. вступив на службу в ЗСУ. Служив воїном 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
2 жовтня 2022р. віддав за Батьківщину своє життя. Загинув від ворожої кулі під час артилерійського обстрілу з боку військових формувань росії поблизу н.п. Курдюмівка Донецької області, захищаючи волю та незалежність України.
Почесний громадянин міста Коломиї.
Похований в м. Коломия на Алеї Слави (міське кладовище).
Ігор Калин
Ігор народився 8 квітня 1988 року в місті Коломиї в сімʼї Василя та Марії. Тут і зростав. З 1994р. по 2001р. навчався в Коломийській школі №7. У 2001 р. вступив у Коломийське вище професійне училище №14. Опанував професію столяра. Згодом продовжив здобувати освіту в Львівському національному аграрному університеті. У 2010 р. закінчив університет і отримав диплом інженера-будівельника.
Тоді ж зустрів свою майбутню дружину – Ірину. Через три роки вони створили сімʼю, а рік по тому в них народився первісток – Богданчик.
Саме тоді, у 2014р., Ігор і став вперше на захист Батьківщини в складі добровольчого поліцейського батальйону «Івано-Франківськ», у якому прослужив 4 роки.Потім деякий час працював за кордоном. І лише з 2020 року перебував вдома, з сімʼєю. Працював зварювальником на приватному підприємстві «ЕлеваторБудМаш».
У січні 2022 р. сімʼя Ігоря тішилася народженню молодшого синочка – Устима. А вже після початку повномасштабного вторгнення ворога на територію України, Ігор, не роздумуючи, знову пішов добровольцем захищати нашу Батьківщину. Тепер – у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Був розвідником, командиром розвідувальної машини на найгарячіших воєнних напрямках. Спочатку відбивав Київ, пізніше його роту перекинули на Донбас, де 28 жовтня під час виконання бойового завдання Ігор зазнав смертельного поранення. Загинув, захищаючи нас з вами на східному напрямку фронту. За що ми вічно будемо вдячні нашому Героєві.
Своїх підлеглих Ігор не відправляв, а вів. Такі народжуються один на мільйон! Навряд чи хтось із нас пригадує його сумним чи роздратованим. Він транслював лише позитив та віру в незламність України. Чесний та справедливий! Мабуть, не вистачить всіх слів на землі, щоб описати, якою людиною був Ігор. Герої не вмирають. Вічна пам’ять Ігорю! Назавжди в серцях!
Почесний громадянин міста Коломиї.
Нагороджений:
- державною нагородою орденом «За мужніість» І ступеня (посмертно), зараз повний кавалер ордену;
- почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня;
- медаллю «Захисник Вітчизни».
Вічна пам’ять і шана кожному Герою, який поклав своє життя за волю і незалежність України!
