Непоправна втрата сколихнула Коломию 3 червня 2014 року – на війні від кулі снайпера загинув Тарас Сенюк. Він був одним із перших, хто пішов захищати Україну від російського ворога. Нині пам’ять Героя України Тараса Сенюка вшанували на міському цвинтарі.
Інформатор також віддав шану Герою.
Тарас Сенюк народився 22 червня 1980 року в Коломиї. 1997 року закінчив коломийську середню загальноосвітню школу №6. З дитинства мріяв стати військовим. Перебував у лавах Збройних Сил України від 1997 року. У 2001 закінчив з відзнакою аеромобільний факультет Одеського інституту сухопутних військ. По закінченні військового інституту його направили до Житомира.
З 2001 року проходив службу в 95-ій окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ ЗС України. Пройшов шлях від командира аеромобільного взводу до командира батальйону, зарекомендував себе як ініціативний і досвідчений офіцер. Неодноразово Тарас Сенюк удосконалював практичні навички та здобував новий досвід за межами України.
У 2003 році брав участь у миротворчій місії в Іраку, де служив командиром механізованого розвідувального взводу з дислокацією в так званій точці “Форт”, на кордоні з Іраном. Миротворці контролювали 150-кілометровий відрізок ірано-іракського кордону. Окрім патрулювання, несли службу на блокпостах, допомагали працювати місцевим прикордонникам і митникам на офіційному пункті пропуску “Арафат”. Після повернення додому продовжив службу на посаді командира аеромобільної роти.
У 2007 році Тараса Сенюка відправили у Косово. Там також довелося патрулювати неспокійні райони, супроводжувати миротворчі колони, чергувати на стаціонарних блокпостах. Його призначили на посаду начальника штаба 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Житомира. В 2013 році – на посаду командира 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади.
З весни 2014 виконував завдання в зоні проведення антитерористичної операції на Сході України.
2 травня близько 4:00 в районі Слов’янська, російські бойовики вдалися до обстрілу військової колони із засідки, зав’язався бій. Вогонь було зосереджено на перші три бронетранспортери, в одному з яких перебував командир колони Тарас Сенюк, який під час бою командував діями особового складу. Бій тривав близько 10 хвилин, вогневі точки противника були подавлені. Близько 5:30 в районі мосту біля селища Андріївка знову зав’язався бій. Терористів витіснили з блокпоста і міст взяли під контроль. З обох боків біля мосту почав збиратись антиукраїнськи налаштований натовп. За рішенням командира на безпечній відстані від колони було виставлено бійців з метою запобігання провокацій. Протягом всього дня від представників сепаратистських угруповань лунали погрози знищити підрозділ і пропозиції перейти на бік сепаратистів. Близько 17:00 серед натовпу з’явились особи зі зброєю, командир наказав зайняти кругову оборону. Бойовики відкрили вогонь з-за спин цивільних, в один з БТРів полетів “коктейль Молотова”. Під керуванням підполковника Тараса Сенюка військовослужбовці розібрали барикади і створили прохід для виведення колони в безпечне місце. З усіх напрямків посилився вогонь з різних видів зброї не лише по військовій колоні, а й по людях, які перешкоджали руху колони. Тоді загинули двоє солдатів Сергій Панасюк та Петро Коваленко. Чіткі команди комбата та впевнені дії особового складу дали змогу колоні вирватися з влаштованої пастки і не допустити втрати озброєння та військової техніки.
Підполковник Тарас Сенюк загинув 3 червня 2014 року під час виконання бойового завдання зі знищення укріпленого опорного пункту терористів у Семенівці, на околиці міста Слов’янська. Комбат як завжди був попереду, разом із розвідувальним взводом. В бою, керуючи діями тактичної групи, він загинув від кулі снайпера. Куля великого калібру пробила бронежилет комбата, завдавши йому смертельного поранення. Керування підрозділом після загибелі командира взяв на себе ротний Олег Бутніцький. Завдання було виконане, але з втратами з боку військових, 13 десантників дістали поранення, серед них і капітан Бутніцький.
6 червня із загиблим офіцером попрощалися в Житомирі, де він служив і мешкав із сім’єю. 7 червня Тараса Сенюка поховали у рідній Коломиї на Алеї Слави Центрального міського цвинтаря.
6 червня 2014 року Тарасу Сенюку присвоїли військове звання полковника (посмертно).
В Коломиї залишились мати Наталія Петрівна Сенюк і брат, в Житомирі – дружина Ольга та донька Єлизавета, яка народилася у 2005 році.
Нагороди та відзнаки Тараса Сенюка:
- Звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті територіальної цілісності і незалежності України, жертовне служіння Українському народові.
- Медаль “Захиснику Вітчизни”
- Медаль “10 років Збройним Силам України”
- Медаль “15 років Збройним Силам України”
- Медаль “За сумлінну службу” III ступеня
- Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України “За досягнення у військовій службі” II ст.
- Почесний нагрудний знак командувача Сухопутних військ Збройних Сил України “За відмінну службу в аеромобільних військах Сухопутних військ Збройних Сил України”
- Нагрудний знак “15 років аеромобільним військам Сухопутних військ Збройних Сил України”
- Медаль за Іракську кампанію (США)
Вічна пам’ять і слава Герою!
