ЖИТТЯ

Гошів – це місце духовної сили та спокою | Як виглядає монастир сьогодні та десятки років тому?

Опубліковано 26.06.2023

Гошівський монастир – це чудотворне та духовне місце, яке розташоване зовсім недалеко від нас. Храм був побудований ще у XVI столітті й утворився на основі греко-католицького храму Преображення Господнього, який височіє на Ясній горі в селі Гошів, та й досі залишається одним із найпопулярніших в Україні паломницьких місць.

Інформатор розкаже детальніше про цю святиню, а також покаже як виглядає монастир сьогодні та в минулому столітті.

Історія

Історія виникнення Гошівського монастиря – це досі не розгадана таємниця історії. Час поселення кількох ченців-пустельників в урочищі Чорний Ділок, яке було першим місцеперебуванням обителі, точно встановити ні один археолог та історик досі не може. Однак, усі опираються на першу згадку про монастир, яка датується 1507 роком. Але можливо, що монастир, як місце поселення кількох ченців-пустельників, міг існувати значно раніше.

Завдячуючи цим ченцям, тут у 1570 році вже з’явилися дерев’яна церква й обитель, на основі яких й утворився сучасний Гошів. Однак, під час татарських набігів цю церкву спалили, а усіх монахів убили. Через деякий час за відновлення святині взявся місцевий землевласник, однак і тут храму не вдалось довго простояти. На жаль, храм було спалено. Щоб відновити церкву, потрібні були дуже великі гроші. А меценат, який допоміг минулого разу полагодити храм, на той час вже помер.

За легендою, ігумену Йосафату Ленчевичу явилася Матір Божа, яка допомогла порадою та додала сил у відбудові храму. І вже у 1772 закінчились ремонтні роботи, а згодом ще й збудували поруч більший і надійніший кам’яний храм. Саме цю церкву, збудовану у 1842 році, ви можете побачити у місті Гошів. Сам монастир на 16 келій (окремі кімнати в монастирі) було збудовано трохи раніше – 1833 року, за проєктом відомого архітектора Мозера.

Все було добре, поки не прийшла радянська влада, і для Гошівського монастиря настали складні часи. У 1950 році монастир закрили, а всіх місцевих ченців було заарештовано. У монастирських приміщеннях розмістили будинок-інтернат, а церкву обителі, на якій було зрізано всі хрести, довели до руїни.

А вже у 1990 році чорна смуга для монастиря перетворилась на білу, адже Гошівський монастир за стільки років нарешті відновив свою діяльність і повернувся у підпорядкування греко-католицькому чину Святого Василія Великого.

Гошівська ікона

Шлях чудотворної ікони Божої Матері, яку називають “Царицею Карпат”, до монастиря на Ясній горі видався довгим. Спершу власником святині був шляхтич Андрій Шугай, який придбав її як копію ікони Ченстохівської Богоматері. За переказами, коли його будинок згорів, вціліла лише одна стіна, на якій висіла ікона. Згодом вона перейшла у власність іншого шляхтича – Гошовського. Саме в його домі сталося перше чудо – ікона засвітилася яскравим світлом, а згодом заплакала. Про це дізнався тодішній митрополит Анастасій Шептицький і визнав її чудотворною. 1737 року образ перенесли у храм, відтоді він почав зцілювати прихожан, які молилися про одужання.

1937 року, з нагоди 200-річчя перенесення до церкви, ікону відреставрували, срібні шати Богородиці замінили на золоті та прикрасили їх коштовним камінням, а митрополит Андрей Шептицький поновив на ній печатку про чудотворення.

Після зникнення у 1950 році оригіналу ікони її замінили на копію, виготовлену у 19 столітті. 2009 року Папа Римський Бенедикт XVI освятив золоту корону для Гошівської чудотворної ікони, а Гошівський монастир було оголошено великою базилікою й прилучено до великих відпустових місць Богородиці усього світу.

До речі, кажуть, що саме Гошівська ікона Божої Матері має унікальні можливості: зцілювати сліпих, паралізованих, душевно хворих та інших людей, що бажають фізичного і духовного здоров’я.

Тільки до кінця ХVІІІ століття у літописі монастиря вже було зафіксовано 117 чудес через заступництво Божої Матері в Гошеві. І навіть сам Папа Римський 1 липня 2009 року поблагословив золоті корони та шати для Божої Матері в Гошеві.

Вигляд монастиря

Гошівський монастир – один із перших українських храмів, оснащених електронними дзвонами. Його збудовано у класицистичному стилі з елементами пізнього бароко. Всередині храм прикрашають розписи, притаманні монументальному мистецтву Галичини середини 19 століття. Деякі з картин на стінах храму німецьким художникам-реставраторам вдалося відновити у тому вигляді, який вони мали у 18 столітті.

Поряд із храмом розташована простора скляна каплиця, оздоблена колонами, золотим куполом та копією чудотворної ікони Богородиці.