Як нині виглядає потяг на Карпати з Коломиї

У добрі часи цим потягом на вихідних було не пройти: наплічники, бесаги, клунки. Люду – яблуку ніде впасти. У тамбурі тулилися велосипеди, а поміж них веселе студентство. Нині – голо. Крізь закопчені вікна – все ті самі краєвиди на Карпати.

Колоритним потягом на Рахів Інформатор вирушив о 8:10, але до кінцевої зупинки так і не потрапив через ремонт на колії. Отож знаменитий “раховоз”, як його назвали в народі, наразі їде тільки до Делятина.

Перше, що одразу кидається… не в очі, а у ніс – нестерпний сморід. Невимовно виразний туалетний запах однаково добре всотується в одяг, волосся, жорстку тканину рюкзака…

Самотній синій ровер, як кажуть у нас на велосипед, єдиний нагадує про часи, коли цим потягом їздили десятки, ба навіть сотні людей.

Жінка, що проходить повз забороняє фотографувати туалет і тамбур, бо це, на її переконання, – стратегічний об’єкт.

І нічого, що в цьому тамбурі, заяложеній вбиральні й липких вагонах зі стратегічного тільки гора металу, яка б знадобилася для потреб війни. Тут – своя війна: спіймати диверсанта і подолати москаля.

Ситуація часта. Параноя осіла між українців, як нагар по згорілій електропроводці покриває стіни, меблі, кожен з предметів оселі. Ми злі, навіть люті. Нам би видати ворога на розправу. Бо наразі цю ненависть і образу нікуди діти. Тому-то й ллється вона одне на одного.

Потяг кректить, не всі двері працюють, вікна абияк запінені. Із залишків цивілізації – стоп-кран. Ні вогнегасника, ні молотка, яким би можна було розбити пінно при пожежі.

Тож за небезпеки з цього крайнього з двох вагонів вибратися вийде не всім.

Але пасажирів можна на пальцях руки порахувати. Переважно пенсіонери, яким нікуди поспішати, а тому пів години їзди до ближнього села – нормально, звично.

За Саджавкою починається справді красива панорама з вікон.

“Тут вони принаймні почищені, – каже чоловік із сусідньої лави. – Це франківський потяг. А от наш коломийський – то взагалі…”

Дерев’яні сидіння тільки в одному вагоні. У другому липкі бордові дерматини. В обох вагонах однаково брудно, однаково безпросвітно й смердючо.

Але ось кінцева.

В Делятині люд сумирно покидає старі вагони і одразу ж захоплено позирає у бік зелених карпатських пагорбів.

Ось би новий директор Укрзалізниці побачив карпатську красу після подорожі таким потягом. Контраст надто різкий навіть для знаменитого “раховоза”.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту kl.informator@gmail.com 

Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237