У Коломиї відкрили меморіальну дошку загиблому Любомиру Бордуну

Христина Бойчук

1 рік ago

Сьогодні Любомиру Бориславовичу Бордуну мало б виповнитися 39, але 23 вересня 2022 року він загинув, захищаючи кожного з нас від російського окупанта. Він завжди був першим і не міг стояти осторонь, коли в його країні розпочалася війна.

Інформатор віддав шану Герою.

Небайдужі коломияни, колеги, депутати, отці, громадські діячі, влада міста та міністр освіти і науки України Оксен Лісовий, друзі, рідні прийшли вшанувати пам’ять Любомира Бордуна – відважного, мужнього, сміливого Героя, який 7 березня 2022 року пішов добровольцем і став на захист України і кожного з нас.

Любомир Бордун народився 29 червня 1984 року в Заболотові у сім’ї Борислава та Надії. Навчався в Коломийському ліцеї №5, а згодом – у Коломийській гімназії імені Михайла Грушевського, яку закінчив із золотою медаллю.

Дві вищі освіти із “червоним” дипломом здобув у ПНУ імені Василя Стефаника. За час навчання в університеті два роки поспіль отримував Президентську стипендію. Навчався в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де і розпочав свою педагогічну діяльність.

Повернувшись у рідне місто, працював учителем і заступником директора в Коломийському ліцеї імені Михайла Грушевського, а з 2016-го року – начальником управління освіти Коломийської міської ради.

У 2007 році Любомир одружився з коханою Іриною. Вони виховували двох дітей – Ладу і Дарія.

Любомир завжди займав активну громадянську позицію, хотів позитивних змін в рідному місті, тому вступив до партії “Об’єднання Самопоміч”. Був депутатом Коломийської міської ради двох демократичних скликань. За його безпосередньої участі було створено відпочинкову зону “Інший берег Пруту”, а також облаштовано дитячий і спортивний майданчики на виборчому окрузі. Як депутат активно допомагав своїм виборцям.

Життя Любомира було надзвичайно динамічне. Адже ще з дитячих років він встигав всюди і завжди. У школі співав у хорі та ансамблі, відвідував багато гуртків, захоплювався футболом, а пізніше грав у багатьох футбольних клубах області. В університеті був головою профкому факультету, очолював команду КВК. Завжди встигав поєднувати роботу зі своїми захопленнями. Казав, що рух – це життя, тому пробіг десятки півмарафонів і один марафон. До цього захоплення долучив і сім’ю, часто бігав пліч-о-пліч із дружиною і донечкою.

Любомир був фаховим спеціалістом, який активно впроваджував у життя новітні освітні тенденції, прагнув вдосконалення освітнього процесу на кожному етапі. За його керівництва було втілено багато бюджетних проектів для шкіл. Започаткував стипендії для учнів та вчителів за високі досягнення в предметних олімпіадах.

Любив Батьківщину, тому 7.03.2022 року добровольцем став на її захист. Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, був командиром гранатометного відділення і безпосередньо брав участь у найзапекліших боях. Зі слів побратимів, він і тут став фахівцем – досконало оволодів військовою справою, першим кидався у бій і на допомогу. Під Бахмутом на полі бою 23.09.2022 року і обірвалося життя Любомира…

Почесний громадянин міста Коломиї.

Нагороджений: