Страшна звістка прийшла в сім’ю Козаків 14 серпня 2022 року – ворожий осколок обірвав життя мужнього воїна Михайла Козака. Він повернувся з-за кордону, щоб стати на захист своєї країни. У річницю загибелі Героя на міському цвинтарі у селі Турка на Коломийщині вшанували пам’ять захисника.
Інформатор також віддав шану Герою.
Михайло народився 16 листопада 1982 року у селі Жуків на Тлумаччині у сім’ї Михайла та Любові. Дитинство та юність провів у Коломиї – відвідував дитячий садок №16 та навчався у школі №5. Був старанним учнем, мав зразкову поведінку, нахил до малювання, полюбляв грати у футбол, брав участь у спортивних змаганнях. Після закінчення 9 класу вступив до індустріально-педагогічного технікуму на спеціальність «Муляр монтажних та залізобетонних конструкцій». Також навчався у вищому професійному училищі №17, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів.
У 2000 році був призваний до лав Збройних Сил України у внутрішні війська у місті Шостка Сумської області. Там дуже добре себе зарекомендував і мав відзнаки від командування. Закінчивши службу в армії, працював охоронцем при Коломийському РВ УМВС.
Згодом Михайло вирішив повернутися до своєї професійної діяльності та почав працювати у ТОВ «Містобуд», був бригадиром. Він збудував більше 10 багатоповерхових будинків у місті Коломиї, з різними складними конструкціями.
Михайло був опорою для своєї сім’ї після трагічної смерті батька на будівництві. У 2010 році одружився з Анною, у них народилося двоє синів – Олександр та Максим.
Коли росія вторглася на українські землі у 2014 році, Михайла мобілізували до ЗСУ на схід України у 80 десантно-штурмову бригаду як лінійного наглядача та зв’язківця. Був в охороні ОБСЄ в місті Старобільськ, виконував бойові завдання в найгарячіших точках Луганської області. Після тривалого перебування у секторі А почав хворіти і був направлений до різних госпіталів, мав бути оформлений на пенсію по інвалідності, проте себе хворим не визнавав і від пільг відмовився. Після АТО знову розпочав працю на будівництві в рідному місті. На початку 2022 року поїхав працювати за кордон – у Чехію, на автомобільний завод.
Почувши про повномасштабне вторгнення, 24 лютого Михайло вирішив повернутися в Україну і став на захист держави. 8 березня 2022 року був прийнятий до лав ЗСУ у 10 ОГШБр механіком-радіотелефоністом, був командиром взводу зв’язку мотопіхотного батальйону. Михайло Козак пройшов важкі бої на Київщині, згодом Донецька область, «пекло» Сєвєродонецька, бої за Лисичанськ, відступ на Золотарівку. Козак все витримав, у воїна все чітко: короткий відпочинок і знову в бій.
Загинув 14 серпня 2022 року у населеному пункті Берестове Бахмутського району Донецької області від артилерійського обстрілу, ворожий осколок обірвав життя мужнього воїна.
Похований на кладовищі у селі Турка П’ядицької громади.
У грудні 2022 року Михайлу Козаку посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин міста Коломиї”. У травні 2023 року на фасаді Коломийського ліцею №5 відкрили меморіальні дошки загиблим Героям – Михайлу Козаку, Віталію Носкевичу, Михайлу Гаєвому, Володимиру Андрійчуку та Любомиру Бордуну.
Нагороджений:
- відзнакою “За участь в Антитерористичній операції”
- нагрудним знаком “Учасник АТО”
- орденом “За мужність” III ступеня.
Світла пам’ять Герою!
