Сергій Нікандров був підприємцем і одночасно працював на заводі. Та це не завадило йому піти до військкомату в перший день повномасштабного вторгнення. Воюючи в складі коломийської “десятки”, Сергій залишася справжнім товаришем та керівником для побратимів. На жаль, 27 листопада 2022 року ворожий снаряд обірвав його життя.
У річницю загибелі Інформатор згадує історію Героя, який віддав життя за нашу незалежність.
Народився Сергій Нікандров 10 червня 1972 року в місті Гусиноозерськ Бурятської республіки в росії. Його батько – Валентин Сергійович – був професійним військовим, і за часів радянського союзу був направлений в НДР в складі військового з’єднання. Тож дитинство Сергія проходило в Німеччині. Згодом батьків Сергія перевели в Коломию. Батько працював в Коломийському військкоматі, мати – в міській стоматполіклініці.
Сергій пішов навчатися в середню школу №9, тепер – ліцей №9. Після закінчення школи поступив в Івано-Франківський інститут нафти і газу. Пізніше пішов працювати інженером на завод “Сільмаш”. Через деякий час він працював у газеті “ЗР-інформ”. Нелегко йому було йти по життю без родини, адже батько, а невдовзі через важку хворобу і мати померла.
Але сильний характер не дозволив йому зламатися. Сергій став співзасновником першого в місті рекламного агентства “Арт-прінт”, де працював дизайнером. Згодом агентство отримало назву “49 ідей”. Там він познайомився з майбутньою дружиною Аллою. Вони одружилися й у 2014 році у них народився син. Став Сергій і найкращим батьком для прийомного сина.
Згодом разом з дружиною вони створили клінінгову компанію “Зоря”, працювали, допомагали людям, виховували дітей. Одночасно Сергій поєднував роботу на заводі “Леоні”.
Коли почалося широкомасштабне вторгнення, Сергій з першого дня пішов до військкомату. Став на захист України у складі 10 окремої гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. Був командиром взводу технічної розвідки управління ремонтно-відновлювального батальйону. 24 квітня 2022 року йому присвоїли звання капітана.
“Сергій був справжнім товаришем та керівником в своїй бригаді. Завжди допомагав своїм побратимам, інколи собі на шкоду. Ніколи не міг залишатися осторонь чиєїсь біди. Воював у всіх точках, де знаходилась “десятка””, – йдеться на сторінці Центру підтримки Захисників України Коломийської міської ради
27 листопада 2022 року Сергія відправили старшим групи для виконання бойового завдання. На жаль, він загинув через ворожий снаряд біля села Яковлівка Бахмутського району.
Сергія Нікандрова посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
На фасаді Коломийського ліцею №9 встановили пам’ятну дошку полеглому захиснику.
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.
Вічна пам’ять Сергію!
