Інформатор Коломия

ІСТОРІЯ КОЛОМИЇ

Мешканці Товмачика пояснюють, чого проти перейменування вулиці Мурата Мамутова

Мешканці Товмачика пояснюють, чого проти перейменування вулиці Мурата Мамутова

8 січня Коломийська громада визначатиметься з новими назвами вулиць, які мають перейменувати. Але у Товмачику чимало місцевих мешканців проти зміни назви вулиці Мамутова, бо в часи ІІ світової війни він та підлеглі йому солдати врятували від розстрілу біля 300 мешканців.

Інформатор пропонує спогади очевидців того історичного для села дня.

Досліджувала цю сторінку історії Товмачика місцева мешканка, бібліотекарка Марія Волощук, вона склала публікації та фото у альбом . По її смерті син Роман зберігав ці дані.

Згідно вирізки з газети трагедія трапилась наприкінці квітня 1944 року.

У квітні 1944 року на Прикарпатті відбувались важкі бої.

На цій ділянці фронту угорські й німецькі війська рвалися у напрямку шосейної дороги і залізниці до Коломиї, щоб повернути собі втрачений 28 березня 1944 року важливий стратегічний пункт у передгір’ї Карпат.

У ніч на 23 квітня прорвалася до Товмачика 3 ворожі “тигри”, противник почав інтенсивно обстрілювати село із гармат та мінометів, налетіли ворожі літаки скинули бомби, знову перейшли в наступ німецькі танки і батальйони угорської піхоти.

Німців та австріякам вдалося зайняти село. Нацисти почали розправу над мирним населенням: вони кидали гранати у вікна будинків, сховища, де були жінки, діти, стріляли у людей. Так загинули Іван Хащевський і дружина Марія з шестимісячною дитиною, а дворічну дівчинку втопили в криниці.

Запалали хати, сараї. Нацисти стріляли в солом’яні стріхи трасуючими кулями, запалювали ракетами, факельники бігали від стріхи до стріхи і підпалювали їх.

Меморіал пам'яті жертва ІІ світової війни у селі Товмачик

Меморіал пам’яті жертва ІІ світової війни у селі Товмачик

Загинув Гнат Захарчук і його два малолітні сини – Дмитро і Степан, Іван Филипчук і його дружина Параска накрили собою своїх трьох мертвих дітей. Параска Солтанюк намагалась прикрити спиною свою маленьку дитину, та разом з нею закривавлена впала на купу трупів.

Анастасія і Марія Іванюк, простягнувши руки, благали солдатів не стріляти, але ті добили їх багнетами.

Полягли й інші цивільні селяни: Микола Венгринюк, Василь Одосій, Михайло Дикан, Юрій Грабовецький.

Ганну Хащевську не зачепила куля, вона впала живою і опинилась під тілами мертвих. А коли вже забрались німці й австрійці з села, вона виповзла вночі з-під трупів.

Розстрілювали селян і на хуторі Рубань.

Але масова страта готувалась у центрі села наприкінці квітня 1944 року. У Товмачику недалеко від церкви на горбі ріс столітній товстий дуб. Трохи нижче дорогою нацисти зігнали 300 людей. Їх поставили в кілька рядів на коліна і направили кулемети.

Місце, куди зігнали мешканців Товмачика на масовий розстрілОчевидці пригадують, що біля 30-ти людей таки встигли розстріляти німецькі солдати. Від того місця униз до ріки біг струмінь крові. Але у публікації про це не згадано.

Всі зрозуміли, що жити залишилось небагато… І раптом близько пролунали кулеметні автоматні черги, вибухи гранат. Це була група воїнів з 6 роти, яку очолював кримський татарин старший лейтенант Мурат Муратович Мамутов.

Група прорвала кільце оточення і прийшла на порятунок приречених. Їх було всього 15 воїнів.

Селяни встигли розбігтися ховаючись біля уцілілих хат, за дубами.

Мурат Муратович Мамутов.

Мурат Муратович Мамутов, після війни жив у Сваляві на Закарпатті

Після відступу фашистів з 640 хат залишилося лише 7 і то напівзруйновані. Скрізь були згарища, оплутані колючим дротом, окопи, бункери, дзоти, нашпиговані мінами поля, валялась розбита військова техніка.

Відтак на місці, де мав відбутися масовий розстріл встановили обеліск і пам’ятну табличку. Але в ході декомунізації табличку зняли, а на вершок почепили хрест.

обеліск на місці, де мав відбутися розстріл

Врешті два очевидці тих сумних подій переповіли односельцям цю історію, а відтак десятки мешканців вважають, що кримський татарин, який врятував сотні українців і доживав віку на Закарпатті вартує того, аби його іменем була названа вулиця у Товмачику.

91-літній мешканець Товмачика Микола Григорович Берило пригадує події квітня 1944 року. Йому тоді було лише 8 років. Їх з мамою пригнали на розстріл біля церкви.

Дмитро Тодорів, 87 років також врятувався від розстрілу.

Більше – у відео.

Наразі серед варіантів перейменування вулиці Мамутова найвірогіднішим є заміна на назву Джерельна, бо вуличка веде до цілющого товмачицького джерела.

Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram та Instagram. Надсилайте свої новини на пошту  kl.informator@gmail.com 

Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – телефонуйте 096 545 8237

Нагору