За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку захисник Любомир Жовнірович посмертно нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Державну нагороду вручили рідним загиблого військового.
Інформатор ділиться історією відважного воїна.
Захисник народився і проживав у селі Заріччя Делятинської громади. У 2003 році закінчив Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, був вчителем музики та приватним підприємцем у сфері будівництва. У 2016 року переїхав до м. Києва, де працював і проживав із дружиною та донькою.
На початку повномасштабного вторгнення вступив до лав територіальної оборони Києва Дарницького району, у складі якої протягом лютого-березня активно брав участь в обороні столиці України. У травні 2022 року добровільно вступив до ЗСУ, у 23 Окремий батальйон спеціального призначення при президентських військах ім. Б. Хмельницького. У складі зазначеного батальйону здійснював оборону м. Києва, проходив тактичну підготовку, освоїв професію Снайпера 2 категорії.
Мав позивний Дядя Жора або Мольфар.
23 листопада 2022 року 23 ОБСП було відправлено у Бахмутський район Донецької області, на той момент найважчий напрямок на ліній фронту. Разом із побратимами прийняли бій одразу зійшовши з поїзда, битви були в с. Кордюмівка та с. Озерянівка. За два тижні Жовнірович Любомир разом із побратимами знешкодили 1500 окупантів “Вагнер”. Проте повернутись не судилось!
Любомир боровся до останнього, але, на жаль, загинув при виконанні бойового завдання 18 грудня 2022 року в с. Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області, отримавши поранення, не сумісні із життям. Загинув разом із своїми побратимами- Барменом, Яном, Юзіком, Фанатом та Зіною. Йому було лише 42 роки…
Поховали Героя на території церкви с. Заріччя 25 грудня – на Різдво Христове, що вважають дуже символічним. А відразу після поховання, перервавши дрібний дощ смутку, в небі засяяли одразу дві веселки…
У Любомира вдовою залишилася дружина, без батька залишилась маленька донька Вікторія, втратили сина батьки, без рідної людини залишились сестра та брат.
“В батьківській хаті назавжди залишиться той гіркий дух невимовного смутку, його брат і сестра назавжди запам’ятають його саме таким добрим, веселим, завжди готовим прийти на допомогу, у пам’яті односельців згадка про нього завжди буде як про порядного, талановитого, творчого, добродушного та набожного чоловіка…”, – писали на сторінці громади.
Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях…
