У Ланчині віддали останню шану захиснику Володимиру Голінею

Ланчинська громада схиляє голови у глибокій скорботі за молодим, відважним воїном Володимиром Голінеєм. 3 березня десятки мешканців із прапорами, квітами та лампадками утворили коридор пошани від рідної домівки Героя до місця вічного спокою.

Інформатор висловлює слова співчуття та підтримки рідним, близьким, друзям, побратимам…

Голіней Володимир Федорович був із селища Ланчин. Солдат, стрілець-снайпер 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини А4848. Значну частину зі всього часу служби Володимир разом з побратимами провів у найгарячіших точках війни з окупантом.

Захисник з честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народу та державі. Свій останній бій Володимир прийняв поблизу населеного пункту Табаївка Харківської області під час виконання бойового завдання. 30 січня йому виповнився лише 31 рік.

У неділю, 3 березня 2024 року, розділити біль і тугу з рідними та попрощатися з Героєм прийшло багато людей – близькі, друзі, колеги, військовослужбовці та усі небайдужі люди. Повз утворений «живий» коридор Пошани від рідної домівки до місця вічного спокою востаннє «пройшов» Володимир…

“На віки-вічні його ім’я буде вписане в історію нашої громади та України як Героя. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль і гіркоту від втрати рідної, близької людини, та добрий, світлий спомин про мужнього Захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав Володимира, любив і шанував”, – пишуть в соцмережі.

У воїна залишилась мати, дружина, діти, сестри, брати…

В пам’ять про Володимира Голінея земляки присвячую вірші:

“…І жаль, і смуток, бо немає брата,
Він наймолодшим зріс поміж дітей…
Не зможе рідну маму привітати,
І не приїде вже на ювілей.
І не подзвонить більше, й не напише…
У косах мами сріблом сивина.
Які страшні безвихідь ця і тиша!
Як важко нині на фронтах синам!
У горах зарясніли первоцвіти,
Обруси білі вишила весна…
Вдова ридає і сирітки-діти —
Щасливі мрії знищила війна.
Відважний син великого народу —
Безстрашний, сильний, справжній чоловік
Віддав життя, як воїн, за свободу.
Цей подвиг пам’ятатимуть повік.” (М.Яновська, 2.03.2024р.)

 

Вічна пам’ять Герою!