Бойовий шлях Дмитра Фреюка розпочався ще у 2014 році на Донеччині, коли він став добровольцем і доєднався до десантників. А вже у 2022 році Дмитро став до лав Національної гвардії України. Воїну було лише 32, коли він загинув, прикриваючи пораненого побратима під час обстрілу. Захисник не побачив свого довгоочікуваного сина.
У річницю загибелі Інформатор згадує історію Героя, який віддав життя за нашу незалежність.
Фреюк Дмитро Дмитрович народився 23 травня 1991 року в селі Товмачик Коломийської громади. Зростав у повній сім’ї, але його вихованням займалася бабуся. Вона виховувала Дмитра як справжнього чоловіка.
У 2006 році закінчив Товмачицьку школу. Далі вступив до Коломийського індустріально-педагогічного технікуму, де здобув професію “столяр, будівельник, паркетник”. Працював у виправній колонії №41. У школі захоплювався історією України, міг говорити про неї годинами, особливо цікавився козацькою добою й отаманом Сірком. Завжди любив свою країну та відстоював її. Мав два патріотичні тату. Любив рок-метал. Мріяв стати електриком. Любив проводити час за книгами.
У 2008 році вступив на строкову службу в м. Одеса. Після служби працював експедитором.
З початку війни, у 2014 році, вступив добровольцем у 95-у окрему десантно-штурмову бригаду. Там розпочався його бойовий шлях. Виконував бойові завдання в Донецькій області. Після тривалого часу перебування на передовій повернувся додому на лікування. З 2018 року працював у державній кримінально-виконавчій службі України.
Після повномасштабного вторгнення став до лав Національної гвардії України з однією метою – стерти ворожу орду з святої української землі. Дмитро Фреюк – головний сержант 1-го гірсько-патрульного взводу гірсько-патрульного батальйону 50 полку ім. полковника Семена Височана Західного ОТО Нацгвардії. Мав позивний “Гуцул”.
“Молодий, сповнений рішучості та сил, завжди був прикладом для побратимів та професіоналом своєї справи. Його бойовий шлях розпочався ще з 2014-го, він був справжнім воїном, боровся за покликом серця. Після повномасштабного вторгнення знову став до лав захисників, проходив службу в найгарячіших точках. Його військовий досвід був неоціненний, він у складі роти виконував завдання на найважчих та найважливіших позиціях. Він міг ще так багато зробити для визволення окупованих територій…”, – писали про захисника.
Про Дмитра кажуть, що він був воїном, але не тільки: молодий тато, люблячий чоловік, турботливий син та брат, добрий, чуйний, працьовитий, сповнений сподівань та планів. Він мріяв виховувати сина, але став для нього ангелом-охоронцем, адже синочок народився через два місяці після його смерті.
“Діма був мені як тато. Багато чому мене навчив. Він був найстаршим братиком, а я – наймолодшою у сім’ї. Між нами була різниця 13 років. Він бавив мене та навчав різним хорошим речам. Хоча і був суворим на вигляд чоловіком, його душа була світлою. Був дуже добрим і чуйним до проблем інших, умів допомогти та розрадити. Був чесний, знав межі між своїм та чужим і ніколи не переходив їх. Був працьовитим чоловіком, не боявся ніякої роботи. Був справжнім господарем”, – розповіла сестра загиблого Діана.
Головний сержант Дмитро Фреюк загинув у бою поблизу населеного пункту Шипилівка Луганської області 5 квітня 2023 року, боронячи рідну землю від російських загарбників.
Воїна поховали на місцевому кладовищі у селі Кіданч Печеніжинської громади з військовими почестями. На сесії Коломийської міської ради йому присвоїли звання “Почесний громадянин Коломиї”.
Світла пам’ять відважному захиснику…
