Микуличин – село вздовж річки Прут, куди їхали за екзотикою, щоб насолоджуватись яскравими строями гуцулів і дивуватись їхінм забобонам. Місце, де вперше на Гуцульшині відкрили ресторан та працювали тенісні корти.
Інформатор розповість історію мальовничого села Микуличин.
“Микуличин лежить у прегарній долині, закритій від вітру, з чистим повітрям і достатнім сонячним свілом”, – описав переваги карпатського села путівник “Курорти Гуцульщини”, який був виданий у Варашаві в далекому 1936 році.
Ще до кінця ХІХ століття Микуличин жив досить сонно та спокійно, адже була лише одна школа з єдиним учителем, а також фабрика скла й тартак із десятком робітників, кілька церков. Село з присілками тягнулось вздовж на 20 км, і про туризм тут ще не знали.
Ймовірно одним з перших мамндрівників в цьому селі був Романовський, який в 1858 року здійснив подорж з Космача до Микуличина. Наступні гості села були аж через два десятиліття, коли декілька членів коломийського Татранського товариства піднімались на Говерлу через село.
Ситуація змінилась, коли побудували залізницю. Тоді земельні ділянки в селі подорожчали, поміж сільських хатин виросли кількаповерхові санаторії та вілли. Посприяло розвитку села і курортний сезон, який тривав майже весь рік: від травня до жовтня – літній, від грудня до березня – зимовий. Однак, найбільше туристів вабили гуцульська екзотика та чисто лісове повітря.
Вілла Черниць. Джерело фото — сайт “Карпати локальна історія”
вулиця Микуличина 1930-ті роки. Джерело фото — сайт “Карпати локальна історія”
Варто згадати, що Микуличин був досить доступним місцем відпочинку, адже пільгові категорії мали 50% знижки. Наприклад, у маленькому готелі можна було поселитись в кімнаті всього за 1,20 злотих на добу, а з триразовим харчуванням коштувало від 3,5 до 4 злотих. Саме тут, ще в далекому 1879 році відкрили перший на Гуцульщині ресторан. Санаторії надавали весь спектр надсучасних на той момент послуг: кварц, дарсонваль, електроінгаляція тощо.
Станція у присілку Ділок. 1929 рік. Джерело фото – сайт “Карпати локальна історія”
Туристів завжди дивували народні строї. Британський журналіст Бернард Чарльз Ньюман у книжці “Педалюючи Польщею” 1935 року описав свій досвід перебування в церкві в Микуличині. “Зайшов усередину церкви, відчувши себе непроханим гостем – я був єдиним чужинцем. Всередині все було настільки красивим і барвистим, що цьому міги би позаздрити будь-який голлівудський режисер”, – писав у своїх мемуарах британський журналіст.
На сьогоднішній день, Микуличин є одним з найпопулярніших гірських курортів України, щороку чимало туристів відвідує це мальовниче село на Надвірнянщині.
Частина матеріалу написана на основі інформації з книги Ірини Пустиннікової “Карпати. Коротка історія мандрів”.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram, Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com 
