Коломиянин Володимир Андрійчук повернувся з-за кордону в перші дні повномасштабного вторгнення, щоб захищати рідну землю та домівку. Серце Героя перестало битися 18 червня 2022 року внаслідок поранень, які він отримав під час артобстрілу.
Інформатор розділяє тугу втрати рідних, близьких та побратимів захисника.
Андрійчук Володимир Ігорович народився 10 березня 1990 року в місті Коломия. З 1997 по 2007 рік навчався у Коломийській ЗОШ №5 ім. Тараса Шевченка. Займався в аматорській студії «Орфей» та займав призові місця на конкурсах. Для здобуття вищої освіти він вступив до Чернівецького університету ім. Ю. Федьковича на історичний факультет. У цивільному житті працював барменом. У 2012 році одружився з коханою й у 2014 році в пари народився син Кирило. Сім’я захисника мешкала у Калуші, а працював сам Володимир за кордоном – у Польщі.
Та з початком повномасштабної війни чоловік повернуся в Україну, аби приєднотися до ЗСУ й боронити рідну землю. Військового досвіду не мав, але одразу вступив до лав добровольчого батальйону “Свобода”.
Його слова «Хто, як не ми?» досі стоять у голові рідних.
Володимир брав участь у захисті Бучі, Ірпіня, Гостомеля. Разом з іншими у складі ВО «Свобода» підписав контракт з Національною Гвардією України. За виявлені заслуги був призначений командиром підрозділу, позивний «Бармен».
В складі розвідувальних загонів неодноразово мав виходи в тил ворога. Брав активну участь у розробці операцій. Був відповідальним командиром, про що вже після смерті повідомляли побратими. Та 16 червня 2022 року під час артобстрілу захисник отримав вибухову рану і безліч осколкових поранень, від яких помер 18 червня 2022 року.
23 травня 2023 року в рідній школі військового – Коломийському ліцеї №5 – відкрили меморіальну дошку загиблому Герою.
Володимир – почесний громадянин міста Коломиї.
Вічна пам’ять захиснику!!!
