18 червня через удар ворожого FPV-дрону троє захисників з Коломийщини — Василь Макарчук, Андрій Карпенюк та Віталій Черкас — загинули під час виконання бойового завдання при обороні Харківщини… Кожне зі слів у цьому повідомленні – рана у серцях усіх, хто знав цих чоловіків…
Сьогодні Коломийська та П’ядицька громади прощалася з полеглими. Зі скупих повідомлення про цю трагедію важко збагнути, скільки світла, добра і любові втратив цей світ внаслідок влучання триклятого дрона московських загарбників.
Інформатор Коломия розповідає про кожного з наших янголів-соколів окремо.
Андрій Іванович Карпенюк народився 18 березня 1987 року. У 2002 році закінчив Воскресинцівську загальноосвітню школу. Змалку був сумлінним, допитливим. Добре вихований, натхненний, вірний собі…
Після школи вступив до Коломийського політехнічного коледжу, навчався тут у 2002 – 2005 рр.
Зі студентської лави пішов на строкову службу в президентський полк (2005 – 2006 рр).
Потім працював на фірмі “Бус-сервіс Коломия”.
Та поміж побутом тягнувся до творчого: фотографія та відеозйомка були його захопленням і працею для душі. І йому добре вдавалося і фотографувати, і знімати й монтувати відео.
Щасливий дата в житті Андрія – 9 вересня 2012 року.
Саме тоді одружився з коханою Уляною. Пара прожила у щасливому шлюбі майже 12 років: надійні партнери по життю, вірні, ніжні, чесні стосунки. Не просили у долі неймовірного: працювали, дбали домашні справи.
А у 2020 році Господь примножив їхню любов: винагородив Уляну й Андрія неймовірним синочком: татові очі, мамині вії, серйозний і допитливий, добрий душею і ставленням до оточення. Назвали хлопчика Данилком.
“Андрій любив Данилка понад усе…” – згадує дружина Уляна.
Коли Андрій виходив на прогулянку з сином, то від них годі було відвести очей: справжні чоловіки, повні поваги одне до одного, повні розуміння й любові.
Через клятих загарбників сьогодні маленький Данилко у свої 3,5 рочки осиротів… Коли підросте, почує сотні чудесних історій про те, яким був його батько, збагне все те, що наразі ще не може осягнути в силу свого віку. В дитячій пам’яті залишиться, як татусь садив його у маленьке кріселко на своєму великому велосипеді й віз вулицями славної рідної Коломиї… Яким поважним і важливим Данилко почувався тоді, як пишався цими простими моментами радості бути з батьком…
І це могло тривати ще півстоліття, якби не повномасштабна війна…
2 квітня 2022 року був призваний до лав ЗСУ, був старшим солдатом та стрільцем роти охорони 108 авіакомендатури.
Андрій мав скромну і стриману натуру. Був хорошим і вірним другом, люблячим чоловіком та батьком. Всі його знали як доброго, чуйного чоловіка, який завжди прийде на допомогу, знайде час, можливість і сили підтримати. Таких людей нині так бракує цьому жорстокому світу…
Світла пам’ять нашому захиснику Андрієві Карпенюку. Тепло його душі назавжди збережуть у пам’яті рідні, близькі, побратими, знайомі, сусіди, всіх, хто хоч раз мав щастя зустріти на своєму життєвому шляху цю прекрасну людину.
24 червня Андрія Карпенюка поховали на на Алеї Слави у селі Воскресінці. Сотні українців прийшли віддати шану йому і його загиблим побратимам.
У скорботі дружина Уляна, син Данило, мама Галина, брат Микола з дружиною Галиною, брат Іван, племінники Вікторія та Максим, Роксолана та Анастасія, тесть Микола, теща Галина, своячка Роксолана.
У жалобі друзі-авіатори, побратими, з якими тримав оборону Харківщини, колеги з попередніх місць роботи… В тузі та співчутті вся громада Коломиї.
Похорон Андрія Карпенюка та Василя Макарчука, 24 червня 2024 року
Жодні слова не в силі полегшити біль утрати. Молимось за душі полеглих у цій війні, що має всі ознаки злочину проти людяності.
В пам’ять про загиблих героїв-оборонців ми мусимо ще більше допомагати Силам оборони, зробити роботу на перемогу України першим особистим бажанням, вимагати від влади усіх рівнів забезпечити наше військо засобами РЕБ, необхідним захистом і спецтехнікою та найкращим тактичним спорядженням. Бо життя наших бійців – надважливе, якщо вони готові ризикувати собою заради України, своєї громади, то у Батьківщина має дати все необхідне, щоб забезпечити максимальний захист свого воїна.
