Чому я так прикипів\прикипіла до Коломиї? Бо тільки тут я вдома… Знайомо?
Що відрізняє славне місто над Прутом від інших міст? Це дивна суміш із гулу потяга, що прибуває на станцію, із метрономних кроків тротуарами, а ще – із запахів місцевих пекарень, відгомону сусідських ранкових бесід. Опівдні – людно, гамірно; і так аж до глибоких сутінків…
Ох, ці надвечір’я, сповнені пташиного перегукуванням, коли ластівки, голуби і вороння починають обліт, хтось діловито квапиться додому, інші навпаки – щойно вийшли на вечірній променад. А ратушева вежа однаково гідно споглядає за зміною поколінь і чорний брук вже ніяк не дивується, що міські панянки майже всі змінили вишукані підбори на кросівки. Коломия має щось постійне, хоч вловити його неможливо ні словом, ні записом, ані найбільш талановитим фото.
Це місто складається не лише з павутини вулиць, але й з голосів вкупі з мовчазними думками, а ще – з настроїв і переконань, з ехо, що відлунює від фасадів… Врешті-решт з трепету за своє. І той, хто хоч раз усміхнувся до Коломиї щиро, назавжди здобуде відчуття рідного дому, де зцілює навіть повітря.
Бережіть нашу безцінну українську перлину, пізнавайте її славну історію, розповідайте про її гонор і шарм, її славних мешканців, вишукану архітектуру. Куди б нас доля не завела, хай життя починається знову і знов… з гулу потяга, що прибуває на коломийську станцію, із панорами гір вдалині, з променаду павутиною вулиць.
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com 
