Кожен відвідувач бібліотеки – бажаний, бо таки, як не крути, а зхнання – то сила. Проте цей вусач до бібліотеки у Печеніжині завітав не по книжки. Як котик Мурчик прибився сюди і 5 років сторожує, розкошує і тішить місцевих мешканців – розповість Інформатор Коломия за матеріалами Галки.
За роки вірної служби (за харчі) Мурчик для відвідувачі й працівників бібліотеки Печеніжина став не інак, як “пухнастим антистресом”. Наш чотирилапий ще й інтелігент – не пропускає культурних заходів.
Світлана Якубенко, директорка печеніжинської публічної бібліотеки імені В. Грабовецького, розповіла, як Мурчик з’явився у книгозбірні.
«Знайшли тваринку увечері, перед закриттям бібліотеки. Я почула із господарського приміщення, де зберігається робочий інвентар та списана література, слабенький писк. За мить зрозуміла, що це нявчить кошеня. Одразу почала кликати «киць-киць», але мале не виходило»
Пані Світлана підозрює, що кошеня підкинули.
Залишити в приміщенні тваринку директорка не могла, пішла в магазин, взяла корму і хотіла виманити муркотика. Корм залишили, але кошеня не вийшло.
До теми: Коломийські пухнастики шукають нових господарів
Наступного дня бібліотекарі принесли домашнього молока, налили в тарілочку. Чотирилапий все з’їдав, але так швидко, що працівники не встигали зауважити, коли він виходив. Лише на третій день працівники книгозбірні побачили, як виглядає Мурчик, якраз коли пухнастий гість хотів прошмигнути сходами до читального залу.
Аби приручити хвостатого, знадобилось 4 тижні… збалансованого харчування і доброго ставлення. А коли кіт підріс, то почав довіряти бібліотекарям і вже не уникав їхнього товариства.
Бібіліотечний Мурчик пройшов повне обстеження й марафет:
«Ми його помили, розчесали, обробили від паразитів, віднесли до ветеринара, – продовжуєпані Світлана. – Той оглянув кошеня і дав нам рекомендації щодо харчування та гігієни. Також ми купили котові лоток і наповнювач та привчили його до порядку».
Так Мурко оселився поміж стелажів книг і вже 5 років вірний бібліотеці, хоч за доброї погоди не гребує прогулянками на чистому повітрі. Узимку ж кіт ночує в книгозбірні.
Головна задача Мурчика на позивний “Бібілотекар” проста: красиво лежати на поличці, де видають книжки, зустрічати кожного читача та читачку, дозволяти себе гладити, сідати старшим людям на руки і мистецько муркотіти.
А коли бібліотекарі йдуть на обід, той Мурко вирушає на полуденний променад у центр Печеніжина. А щоб ніхто пухнастого не прийняв за нічийного, то йому на шию почепили ремінець із напсом, мовляв, кіт бібліотечний.
«Одного разу мені дали зауваження, що в установі, де є люди, не повинно бути кота,— зізнається пані Світлана — Мусила взяти його додому. Але “Бібліотекар” втік! Для мене це було неабияке потрясіння. Шукала його скрізь. Через два тижні кіт сам прийшов… у бібліотеку. Більше ми його нікуди не беремо, що б там не було. Мурко нікому і ніколи не буде заважати».
Коли в бібліотеці відбувалися онлайн курси підвищення кваліфікації, то Мурко те уважно слухав та «навчався», сидів тихо і нікому не заважав. Так й вигляд мав відповідний: бібліотекарка з Молодятина Ганна Косюк вишила для Мурчика вишиванку. У ній пухнастий книгосторож дуже любить позувати на фото.
Зараз вага Мурка-Бібліотекаря сягає 6 кілограмів, він має 30 см завдовжки і 16 см заввишки. Харчується позаштатний працівник книгозбірні кіт тричі на день, у меню – спеціальний мокрий корм, варені та копчені ковбаси і сардельки, п’є домашнє молоко.
А у вашій громаді є цікаві історії? Якщо так, то пишіть нам на kl.informator@gmail.com
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook, Telegram, Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com .
