Колонка редактора Наталки Сандецької
Неприємний нонсенс стався на серпневій сесії Коломийської міської ради: вранці 22 серпня рідні загиблих захисників прийшли до сесійно зали на запрошення місцевої влади. Матерям, вдовам і дітям мали вручити відзнаки до присвоєння звання “Почесний громадянин міста Коломиї” 26 захисникам, які віддали своє життя в боротьбі за Україну. Проте розпочали не з того…
Першими у списку на відзначення були випускники-відмінники, потім – міські комунальники і начальство підрозділів міської ради впереміш із діючими військовослужбовцями. Далі заслухали депутатські звернення і запити про рутину в місті… Аж після години цієї метушні черга дійшла до рідних наших загиблих захисників.
Не хотілось би зараз озвучувати очевидні речі: є загальнолюдські морально-етичні правила, які дозволяють розкласти пріоритети: кого відзначати в першу чергу, а кого – укінці. Першими – рідних загиблих захисників, потім – діючих військових, а тоді уже тих, хто відзначився в тилу чи то своїми успіхами в роботі, чи то блискучими результатами у навчанні.
Чому ж у ратуші Коломиї зробили все навпаки?
Може тому, що війна і втрата – не стосуються керівництва міста особисто. Чи тому, що цьому просто не надали значення. Але на погоджувальній раді зауваження щодо цього були… “Не по-регламенту”, – відповіла начальниця відділу, яка вела це питання.
Відповідь така собі. Адже наші журналісти бачили, як запросто в сесійній залі порушують регламент через будь-що (суб’єктивно – від шкурних інтересів до зриву сесій). Тільки-от в питанні гідного ставлення до сімей військовослужбовців, які на війні втратили рідних,бюрократичні вимоги таки перемогли.
Зрештою, на пряме запитання редакторки сайту “Інформатор Коломия” Богдан Станіславський відповів лаконічно:
“Зараз іде війна і таке буває в нашому житті, що є веселі ноти, є сумні. Ми від цього нікуди не дінемось”
Не знаю, як можна трагедію втрати назвати “сумною нотою”… Це занадто навіть для тих, в кого немає рідних і близьких на фронті. Але рідні загиблих 26-ти воїнів повинні відчувати постійну підтримку громади, розуміння й пошану з боку влади… Це найменше, на що мусить спромогтися наша, вочевидь, незріла тилова громада. Бо ті, хто знайшли прихисток за відважними плечима воїнів, зобов’язані виявляти і вдячність, і повагу. Чи не так?
Чому поведінка влади Коломиї – огидна і які були варіанти?
Найпростіше було провести урочистості із присвоєння посмертного звання “Почесний громадянин міста Коломиї” для родин загиблих Героїв 29 серпня – у День пам’яті Захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Що заважало владі міста у такий день ушанувати наших полеглих Героїв? Та нічого, було б бажання.
Другий варіант – у День Незалежності України – 24 серпня. Щоправда, для цього владі Коломийської громади довелось би зібратися у вихідний – в суботу. Але на фоні того, що серед депутатів разом із міським головою 2/3 – чоловіки мобілізаційного віку, то задача не надто складна.
Натомість вся “ця політична еліта”, “кров з молоком” ніяк не вплинула на недалекоглядні й некоректні рішення міського голови. Швидше навпаки, міські обранці преспокійно зачитували свої запити про люки-асфальти-дашки і все решта, поки рідні загиблих чекали своєї черги углибині душного залу. А коли стало менше сторонніх очей, то посипались жарти про “давайте перерву на обід” (після таких обідів, інші плоскі дотепи, радо підхоплені реготом колег-депутатів). Огидно і дешево, панове… Не знаю, як вам вдається жити не помічаючи відголосків війни, але таке ставлення точно не варте того, аби наші захисники виборювали мир для вас, ваших бізнесів та цієї поверхневості…
До теми: 26 полеглим захисникам присвоїли звання “Почесний громадянин міста Коломиї”
Будьмо на зв’язку! Читайте нас у Facebook , Telegram, Viber та Instagram. Якщо маєте цікаві новини чи хочете замовити рекламу – пишіть нам на пошту kl.informator@gmail.com 
